КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-2132/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Гром Л.М.
суддів – Безименної Н.В.,
Кучми А.Ю.,
при секретарі судового засідання – Губі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Фоззі»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 р. за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Фоззі»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и в:
Закрите акціонерне товариство «Фоззі»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення – рішення № 0014421530/0 від 18.08.2009 року, яким визначено податкове зобов’язання з земельного податку на суму 211 931,88 грн. та штрафних санкцій на суму 10 596,59 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Фоззі» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.07.2009 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку ЗАТ «Фоззі»з питання сплати земельного податку, про що було складено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) № 715/15-30/25294089.
На підставі зазначеного акта, 18 серпня 2009 року було винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0014421530/0, згідно якого сума податкового зобов’язання складає 211 931,88 грн. земельного податку та 10 596,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно Акту № 715/15-30/25294089 від 29.07.2009 року, ЗАТ «Фоззі»занижено земельний податок за квітень-червень 2009 року у розмірі 211 931,88 грн. Причиною виникнення заборгованості зазначено те, що позивачем надано декларацію з заниженим земельним податком.
Відповідно до витягу, який виданий ЗАТ «Фоззі», з технічної документації № Ю-00844/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, р-н Голосіївський, вул. Боженка, 107 (кадастровий номер 8000000000:79:055:0001) загальною площею 6295 кв.м., зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35 791 560,19 грн. Позивач користується земельною ділянкою згідно договору купівлі-продажу (з відкладальною умовою) нерухомого майна від 27.06.2001 року.
28.01.2009 року позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягала сплаті за 2009 рік, становила 423863, 70 грн. За період з 01 квітня по 31 червня 2009 року щомісячна сума розрахованого земельного податку, яка підлягала сплаті, становила 35321,98 грн.
Як вбачається з копій платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи (а.с. 55, 56,57), позивачем за період з 01.04.2009 року по 31.06.2009 року перераховано належний до сплати земельний податок в загальному розмірі 105965,94 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо визначення ЗАТ «Фоззі»плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 107, загальною площею 6295 кв.м. у розмірі 3 % від грошової оцінки землі, вважає правомірними, оскільки вони керувалися Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов’язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов’язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», колегія суддів приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб’єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».
Таким чином, колегія суддів вважає, приходить до висновку щодо неправомірного прийняття ДПІ у Голосіївському районі м Києва податкового повідомлення-рішення № 0014421530/0 від 18.08.2009 року, оскільки позивачем сплачений земельний податок, за ставкою встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю». Преамбулою Закону України «Про плату за землю»встановлено, що цей закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Крім того, колегія суддів враховує також і те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.10р. визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.08р.; вказана постанова набрала законної сили 31.03.11р. (ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.11р. вказана постанова залишена без змін).
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Враховуючи викладене вище колегія суддів зазначає, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого податковим органом донараховано податкові зобов’язання скасоване, отже у ДПІ відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.
Отже, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою, тому відповідно до ст. 202 КАС України, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення у справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 195-196, 202, 205 КАС України, суд:
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фоззі»–задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 р. –скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014421530/0 від 18.08.2009 року, видане ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яким визначено податкове зобов’язання з земельного податку на суму 211 931,88 грн. та штрафних санкцій на суму 10 596,59 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий: Гром Л.М.
Суддя: Безименна Н.В.
Суддя: Кучма Ю.А.
Повний текст постанови виготовлений 05.08.2011 року.