КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2123/10/0670 Головуючий у першій інстанції: Літвін О.Т.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Хрімлі О.Г., Літвіної Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення 25338, 29 грн. недоотриманої заробітної плати, –
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України в якому просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідачів на свою користь недоотриману заробітну плату за період 2006-2007 роки.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2010 року позовні вимоги задоволено.Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 25338, 29 грн. недоотриманої заробітної плати та компенсації втрати грошових доходів за період з січня 2006 року по листопад 2007 року. Зобов’язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів”.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної судової адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_3., Житомирський окружний адміністративний суд виходив з того, що позивач має право на отримання різниці посадового окладу з урахуванням змін розмірів мінімальних заробітних плат за період з січня 2006 року по листопад 2007 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій України”, ст. ст. 120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України та п. 1 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому, на думку суду першої інстанції, вони є належними відповідачами по справі.
Крім того, Законами України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, “Про Державний бюджет України на 2007 рік”Державній судовій адміністрації України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою “Виконання рішень судів на користь суддів”.
Незважаючи на визнання пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року протиправним і скасування, відповідачі не вживали заходів до погашення заборгованості перед позивачем, що утворилась, не перераховували відповідні кошти суду за місцем його роботи.
З огляду на таке, суд першої інстанції своїм рішенням від 06.05.2010 р. стягнув з Державної судової адміністрації України недоотриману заробітну плату.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої станції, позивач має статус судді та працювала суддею Романівського та Любарського районних судів Житомирської області.
03 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 865 “Про оплату праці судів”, якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6.
Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1310, якою доповнив постанову № 865 від 03.09.2005 року пунктом 41 такого змісту: “Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться”.
В спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачем з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів № 1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів № 865 було визнано протиправним, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Постановою суду, пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року визнаний протиправним та скасований.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін.
Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Законами України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2006 року - 350 грн. 00 коп., з 1 липня 2006 року - 375 грн. 00 коп., з 1 грудня 2006 року - 400 грн. 00 коп., з 1 квітня 2007 року - 420 грн. 00 коп., з 1 липня 2007 року - 440 грн. 00 коп., з 1 жовтня 2007 року - 460 грн. 00 коп. на місяць.
Заробітна плата позивача, нараховувалась за період з 2006 року по 2007 рік з розрахунку посадового окладу, кратному мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн. 00 коп., тому вона, на думку суду першої інстанції, недоотримала заробітну плату.
Згідно Аудитороського висновку № 60 від 02.03.2010 року ПП АФ “Паритет” та додатку до нього заробітна плата позивача за пророблений нею період з січня 2006 року по листопад 2007 року включно підлягає до збільшення на 17044,80 грн., в тому числі: за 2006 рік –на 4071,17 грн., за 2007 рік –на 12973,63 рн., розмір компенсації втрати доходів у вказаному періоді –8293,49 грн. .
З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції стягнув з Державної судової адміністрації України недоотриману заробітну плату та компенсацію втрати доходів, що повязані із затримкою виплати за період з січня 2006 року по листопад 2007 року в розмірі 25 338, 29 грн..
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та звертає увагу на те, що частиною першою статті 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Складовою цих гарантій, відповідно до ч. 1 ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування судів та відповідальності, яку вони беруть на себе.
У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року 3(94) 12 (994 323) зазначається: “Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе”.
Пунктом 6.1 Європейської Хартії передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість.
Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв’язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об’єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України –залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.Г. Хрімлі
Н.М. Літвіна