ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2011 р. Справа № 5010/1277/2011-20/56
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Кобецької С.М.
При секретарі Конашенко О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Приватного підприємства "Авантис",
вул. Арсенальна, 20, м.Київ, 01010;
вул.Депутатська, 23-А,офіс 2, м.Київ,03115;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Рогатинська
нафтобаза", вул. Стуса,10, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000;
про: стягнення заборгованості в сумі 990 356,85грн., з яких: 867 396,84грн.- основний борг, 65 382,41грн.- пеня, 43 853,54грн.- інфляційні втрати, 13 724,05грн.- 3%річних.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1., (довіреність № б/н від 11.04.11р.);
Від відповідача: не з"явились.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Приватне підприємство "Авантис" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Рогатинська нафтобаза" заборгованість 995 882,05грн., з яких: 867 396,84грн.- основний борг, 70 907,61грн.- пеня, 43 853,54грн.- інфляційні втрати, 13 724,05грн.- 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні, використовуючи своє право надане ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву від 31.03.11р., в якій, зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені. Просить суд, стягнути з відповідача 867 396,84грн.- основного боргу, 65 382,41грн.- пені, 43 853,54грн.- інфляційних втрат, 13 724,05грн.- 3% річних.
Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї- небудь права та охоронювані законом інтереси.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у п.17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 р." від 13.08.08 р. № 01-8/482 зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору поставки нафтопродуктів №071022-1П від 22.10.2007р., згідно умов якого, постачальник/позивач передав у власність покупцю/відповідачу товар на загальну суму 4 615 990,56грн., що підтверджують видаткові накладні;
- неналежне виконання відповідачем умов розділу 4 Договору, яким встановлено порядок оплати та умови розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 867 396,84грн.;
- п. 5.3. Договору, на підставі яких відповідачу нараховано 65 382,41грн.- пені;
- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нараховано 43 853,54грн.- інфляційних втрат, 13 724,05грн.- 3% річних.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча ухвали суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлялись йому рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 23.06.11р., 08.07.11р. Однак, адресував суду клопотання № 7179/2011-с вх від 26.08.11р., в якому просить суд, відкласти розгляд справи в судовому засіданні, у зв"язку з перебуванням представника відповідача на санітарно-курортному лікуванні.
З"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується клопотання, суд прийшов до висновку, про відмову в його задоволенні з огляду на те, що по-перше: подане клопотання необґрунтоване та носить неодноразовий характер; по-друге: вказана підстава для відкладення розгляду справи, а саме - перебування представника відповідача на санітарно-курортному лікуванні, визнається судом - неповажною, оскільки представництво інтересів сторони не обмежено певним колом осіб; по-третє: статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк не більше 2-х місяців, у який має бути вирішено спір господарським судом.
Неприбуття в судове засідання представника відповідача без обґрунтування поважності причин такого неприбуття розцінюється судом, як зловживанням процесуальним правом та затягуванням судового процесу.
Враховуючи, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив, наступне.
Між Приватним підприємством "Авантис" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Рогатинська нафтобаза" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів №071022-1П від 22.10.2007р. та Додаткову угоду від 29.12.2009р. до Договору поставки нафтопродуктів №071022-1П від 22.10.2007р.
Згідно п.1.1. Додаткової угоди від 29.12.2009р. , постачальник зобов"язується передати у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар у відповідності з умовами, визначеними Договором та/або Додатками до нього, які є його невід"ємною частиною.
Асортимент, ціна, кількість та вартість партії товару узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо при поставці товару визначається у Додатках та/або видаткових накладних (п.2.1. Додаткової угоди від 29.12.2009р.).
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника покупцю з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом - передачу товару (видаткової накладної або товаро-транспортної накладної, або прийому-передачі товару) в пункті поставки.
Товар вважається переданим покупцю, коли уповноважений представник покупця надасть представнику постачальника довіреність на отримання товару та зробить підпис на видатковій накладній постачальника (п.3.8. Договору).
Розділом 4 Договору встановлено, що покупець зобов"язаний оплатити товар шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Термін оплати: протягом одного календарного дня з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є перехід права власності на товар до покупця. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
На виконання умов договірних відносин, позивач/постачальник поставив, а відповідач/покупець прийняв по видаткових накладних (а.с. 14-23) на підставі довіреностей (а.с. 24-28) товар на загальну суму 4 615 990,56грн.
Однак, в порушення розділу 4 Договору, відповідач не розрахувався належним чином за отриманий товар, обумовлений Договором, і як наслідок виникла заборгованість, що складає 867 396,84грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Наявність заборгованості, за отриманий товар, обумовлений Договором, визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків за 01.12.10р.-23.05.11р. (а.с.29).
Позивачем доведено перед судом, факт існування у відповідача боргу за отриманий товар в сумі 867 396,84грн.
Станом на 31.08.2011р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.
Договір поставки нафтопродуктів №071022-1П від 22.10.2007р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).
Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.
Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 867 396,84грн. - боргу за поставлений товар, підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 43 853,54грн.- інфляційних втрат, 13 724,05грн.- 3% річних (розрахунок наявний в матеріалах справи).
З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, зазначених в п.4.2. Договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожен день прострочення.
Таким чином, враховуючи п.5.3. Договору та зазначені вище норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 65 382,41грн.- пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання не з"явився, позовні вимоги не спростував.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 990 356,85грн., з яких: 867 396,84грн.- основний борг, 65 382,41грн.- пеня, 43 853,54грн.- інфляційні втрати, 13 724,05грн.- 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові
витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 530, 549, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст. 33, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Приватного підприємства "Авантис", вул. Арсенальна, 20, м.Київ, 01010, вул.Депутатська, 23-А,офіс 2, м.Київ,03115, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Рогатинська нафтобаза", вул. Стуса,10, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000, про стягнення заборгованості в сумі 990 356,85грн., з яких: 867 396,84грн.- основний борг, 65 382,41грн.- пеня, 43 853,54грн.- інфляційні втрати, 13 724,05грн.- 3% річних - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Рогатинська нафтобаза", вул. Стуса,10, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000 (код ЄДРПОУ 32632920) на користь Приватного підприємства "Авантис", вул. Арсенальна, 20, м.Київ, 01010, вул.Депутатська, 23-А,офіс 2, м.Київ, 03115, (код ЄДРПОУ 32308954) - 867 396,84грн. (вісімсот шістдесят сім тисяч триста дев"яносто шість грн. 84коп.)- основного боргу, 65 382,41грн. (шістдесят п"ять тисяч триста вісімдесят дві грн. 41коп.)- пені, 43 853,54грн. (сорок три тисячі вісімсот п"ятдесят три грн. 54коп.)- інфляційних втрат, 13 724,05грн. (тринадцять тисяч сімсот двадцять чотири грн. 05коп.) - 3% річних, 9 903,56грн. (дев"ять тисяч дев"ятсот три грн. 56коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Кобецька
Повне рішення складено 05.09.2011р.