ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
16 серпня 2011 р. Справа 16/83/2011/5003
за позовом: публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", м.Вінниця
до: приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке", с.Савинці Тростянецького району Вінницької області
про стягнення 14 499,37 грн. заборгованості за кредитним договором
Головуючий суддя Нешик О.С.
Секретар судового засідання Снігур О.О.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність №463/11.5.2 від 30.07.10 року),
відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №18 від 01.07.11 року)
ВСТАНОВИВ :
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке" заборгованості за кредитним договором №62/07 від 19.01.2007 року в розмірі 14499,37 грн., з яких: 10447,97 грн. - 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту; 3 775,14 грн. - інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту; 117,24 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 119,23 грн. - інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 39,79 грн. - 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.
01.08.2011 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.08.2011 року.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з відсутністю клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 16.08.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача під час розгляду справи подав заяву б/н від 16.08.2011р. (вх. № 08-46/10925/11 від 16.08.2011р.), в якій зазначив, що відповідач позов визнає частково в сумі 14 420,19 грн. та просить застосувати позовну давність щодо стягнення пені в сумі 79,18 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19.01.2007р. між акціонерним комерційним банком "Мрія", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (банк) і приватним сільськогосподарським підприємством "Савинецьке" (позичальник) укладений кредитний договір №62/07.
Відповідно до п.1.1. договору - його предметом є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на суму 67000 грн., строком користування до 15.01.2010р., з платою за користування кредитом - 18,5 відсотків річних.
Відповідно п.2.4. договору банк надає позичальнику кредит для придбання транспортного засобу.
Банк зобов'язаний надати позивальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлені в п.1.1 кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором (п.3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитних договором.
Позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором (п.4.2 договору).
Відповідно до п. 7.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно з 20 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.
Погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку №2063530340158 в строк, встановлений в п.1.1. кредитного договору, а саме: щомісячно в сумі 1860,00 грн., починаючи з 01 лютого 2007 року до моменту повного погашення суми кредиту, вказаної в п.1.1. кредитного договору (п.8.3. договору).
19.11.2008р. сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно якої погодили проценти за користування кредитом в розмірі 22% річних.
На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачеві грошові кошти (кредит) в сумі 67000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 19.01.2007р. і виписками банку по особовому рахунку відповідача.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, а саме допустив прострочення сплати кредиту. Станом на 15.01.2010р. відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 27940,00 грн. Повне погашення кредиту відповідач здійснив лише 29.09.2010р., що підтверджується випискою банківської установи по особовому рахунку позичальника.
Також відповідач, в порушення умов кредитного договору, прострочив сплату процентів за користування кредитом в період з 01.12.2008р. по 04.10.2010р. Повне погашення заборгованості по процентам за кредитом здійснив лише 05.10.2010р., що стверджується виписками банку по особовому рахунку позичальника.
Таким чином, за порушення зобов'язань за кредитним договором позивачем було нараховано відповідачу 14 499,37 грн., з них:
10447,97 грн. - 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту за період з 03.11.2008р. по 28.09.2010р.;
3775,14 грн. - інфляційні втрати за період з 03.11.2008р. по 28.09.2010р., що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту;
117,24грн. - пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 06.04.2010р по 04.10.2010р.;
119,23 грн. - інфляційні втрати за період з 01.12.2008р. по 04.10.2010р., що виникли в результаті порушення строків сплати процентів за користування кредитом;
39,79 грн. - 3% річних за період з 01.12.2008р. по 04.10.2010р., нараховані за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.
Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст.1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглядаючи позов в частині стягнення 30% річних від простроченої суми суд дійшов висновку, що частиною 2 статті 625 ЦК України учасникам цивільно-правових відносин надано право встановлювати у договорі інший розмір процентів, ніж той, що визначений даною нормою (3%). З огляду на те, що пунктом 9.1. кредитного договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.
Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту; інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту; інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати процентів за користування кредитом та 3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіркою розрахунків зазначених вище сум судом не виявлено помилок, отже 10447,97 грн. - 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту за період з 03.11.2008р. по 28.09.2010р.; 3775,14 грн. - інфляційні втрати за період з 03.11.2008р. по 28.09.2010р., що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту; 119,23 грн. - інфляційні втрати за період з 01.12.2008р. по 04.10.2010р., що виникли в результаті порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 39,79 грн. - 3% річних за період з 01.12.2008р. по 04.10.2010р., нараховані за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем за неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором також заявлено до стягнення з відповідача 117,24 грн. - пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 06.04.2010р по 04.10.2010р.
Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.2. договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користуванням кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
За результатами дослідження матеріалів справи, суд прийшов до висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності (про застосування якої відповідачем 16.08.2011 року подано письмову заяву) щодо стягнення пені за період з 06.04.2010р. по 29.07.2010р. за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.
Такий висновок суд обґрунтовує наступним.
За приписами статті 256 ЦК України позовна давність –це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.
Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності щодо стягнення пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом, сплив 29.07.2010р.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з відповідною вимогою лише 29.07.2011 року, що вбачається із відбитку штемпеля канцелярії господарського суду Вінницької області на позовній заяві.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вказувалось вище в заяві № б/н від 16.08.2011р., відповідач просив застосувати позовну давність щодо стягнення пені.
Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, в позовних вимогах щодо стягнення пені в сумі 79,18 грн. за період з 06.04.2010р. по 29.07.2010р. за порушення строків сплати процентів за користування кредитом слід відмовити.
Нараховані позивачем 38,06 грн. пені за період з 30.07.2010р. по 04.10.2010р. за порушення строків сплати процентів за користування кредитом обгрунтовані та правомірні, підтверджуються розрахунком ціни позову в цій частині, а тому підлягають задоволенню.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.
16.08.2011року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке" (24335 Вінницька обл., Тростянецький район, с.Савинці, вул.Леніна, 45А; ідент. код 33559260) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004 м.Київ, бульвар Т.Шевченка/вул.Пушкінська, 8/26; МФО 321767; ідент. код 14359319) 10447,97 грн. - 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту; 3775,14 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту; 119,23 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 39,79 грн. - 3% річних, нараховані за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 38,06 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 144,20 грн. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита; 234,71 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В стягненні 79,18 грн. пені відмовити.
Суддя Нешик О.С.
Повний текст рішення суду підписано 02 вересня 2011 р.
віддрук. примірн.:
1 - до справи