ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.07.11Справа №2а-1352/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
суддя –Водяхін С.А.,
секретар –Філімонцева О.В.,
за участю:
представників позивачів –Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Вілла Дорос», ОСОБА_1, ОСОБА_2 –ОСОБА_3, довіреність № б/н від 23 квітня 2011 року, посвідчення спілки юристів України № 150, видано 19 липня 2010 року; Реуцького Андрія Володимировича, посвідчення спілки юристів України № 149, видано 01 лютого 2008 року;
представника відповідача –Севастопольської міської державної адміністрації - ОСОБА_5, довіреність № 3657/24/2-11 від 19 травня 2011 року, службове посвідчення № 38, видано 01 жовтня 2008 року;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Головного управління Держкомзему у м. Севастополі –ОСОБА_6, довіреність № 8-1-6/6020 від 11 липня 2011 року;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» в особі Севастопольської філії - в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або поважності причин суду не повідомив,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Вілла Дорос», ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держкомзему у м. Севастополь, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»в особі Севастопольської філії, про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2011 року Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Севстройекологія 2007», ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1352/11/2770.
05 липня 2011 року до суду від представника позивачів до початку судового розгляду справи по суті надійшла заява про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої він змінює первинного позивача –Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Севстройекологія 2007», на його правонаступника - Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Вілла Дорос».
Ухвалою від 13 липня 2011 року судом прийнята заява представника Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Вілла Дорос», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про уточнення адміністративного позову у справі № 2а-1352/11/2770; первинного позивача –Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Севстроекологія 2007», замінено на належного –Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Вілла Дорос».
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті зазначеного рішення, оскільки Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень та у спосіб, який не передбачений законом, зокрема, із порушенням приписів статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.
У ході судового розгляду представники позивачів підтримали позовні вимоги та наполягли на їх задоволенні.
Представник відповідача –Севастопольської міської державної адміністрації, позовні вимоги не визнав, вважає, що розпорядження, яке оскаржується, прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для його скасування не існує. Крім того зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято за результатами розгляду протестів прокурора міста Севастополя, а тому не може вважатися таким що прийняте з перевищенням повноважень.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, проти задоволення позову заперечував.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»в особі Севастопольської філії –явку повноважного представника не забезпечила, повідомлялась належним чином, причин неявки або поважності причин суду не повідомила.
Суд, заслухавши представників сторін та третьої особи, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Згідно з цією статтею, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб’єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.
Індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У даній справі предметом оскарження є акт суб’єкта владних повноважень індивідуальної дії, дію якого поширено, зокрема, на Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Вілла Дорос».
Судом встановлено, що 06 травня 2006 року Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Севстройекологія 2007»зареєстрований Гагарінською районною державною адміністрацією м.Севастополя, про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 629260 та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34393664 (т.1 а.с. 160).
22 листопада 2010 року Державним реєстратором Нахімовської районної державної адміністрації у м. Севастополі проведено зміну найменування юридичної особи з Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Севстройекологія 2007»на Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Вілла Дорос»з залишенням ідентифікаційного коду юридичної особи 34393664 (т. 1 а.с. 37 –42).
Відповідно до договору купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування земельною ділянкою для забудови - суперфіцій) від 05 листопада 2008 року, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «Дачне товариство «Севстройекологія 2007»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська західна будівельна компанія», Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Севстройекологія 2007»придбав обмежене речове право - право користування земельною ділянкою площею 0,9881 га, що розташована в районі мису Сарич, під забудову для розміщення комплексу об’єктів рекреаційного призначення (т. 1 а.с. 87 –89).
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 491-р від 04 березня 2010 року Обслуговуючому кооперативу «Дачне товариство «Севстройекологія 2007»відповідно до статей 17, 118, 121, пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України, Закону України “Про размежування земель державної та комунальної власності”, Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, затверджена технічна документація з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до плану меж, прикладеного до договору купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування земельною ділянкою для забудови –суперфіцій) для надання земельної ділянки під забудову (суперфіцій) для розміщення комплексу об’єктів рекреаційного призначення, площею 0,9881 га із встановленням її меж на площі в натурі (на місцевості), яка розташована в районі мису Сарич в м. Севастополі; передані в межах норм безоплатної приватизації у власність членам Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Севстройекологія 2007»земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва згідно додатку (т.1 а.с. 14).
17 серпня 2010 року прокурором міста Севастополя у порядку нагляду до Севастопольської міської державної адміністрації було внесено протест № 07-1184 вих-10 з вимогою скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року № 491-р “Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до плану меж, прикладеного до договору купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування земельною ділянкою для забудови) (суперфіцій) для розміщення комплексу об’єктів рекреаційного призначення, площею 0,9881 га, що розташована в районі мису Сарич, обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Севстройекологія 2007»та передачу у власність членам кооперативу земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва” (т.3 а.с. 7).
Підставами для внесення протесту стали результати перевірок, якими було встановлено, що Севастопольською міською державною адміністрацією при прийнятті цих рішень порушені положення статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», 118, 123, 186-1 Земельного кодексу України, які виразилися у тому, що земельна ділянка передана членам кооперативу без висновку державної експертизи та без розробки і затвердження проекту відводу на вказану земельну ділянку.
На підставі цього протесту головою Севастопольської міської державної адміністрації 31 серпня 2010 року було прийнято розпорядження № 1735-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року № 491-р” (т.3 а.с. 4).
Преамбулою Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (далі - Закон) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до положень статті 1 Закону виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Статтею 3 Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.
Частинами першою та другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.
Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Крім того, частиною першою, третьою статті 43 Закону передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Статтею 39 Закону дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.
Тобто, законодавством чітко обумовлено коло суб’єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб’єктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що скасування власного розпорядження головою місцевої державної адміністрації свідчить про вихід ним за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 31 серпня 2010 року № 1735-р було прийнято на підставі протесту прокурора, а тому є правомірним, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Статтями 1, 9 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Статтею 21 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Тобто, відповідно до зазначеної норми права, протест прокурора не є рішенням суб’єкта владних повноважень, обов’язковим для виконання; протест - це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, та не дає підстав цьому органу діяти за межами наданих йому повноважень та в супереч норм діючого законодавства.
Крім того, слід зазначити, що у даних спірних правовідносинах, прокурор міста Севастополя приніс протест на акт органу, який його видав, але не мав права його скасовувати, не скориставшись наданою йому законом альтернативною можливістю внесення протесту до вищестоящого органу.
Щодо доводів представника відповідача про те, що Севастопольська міська державна адміністрація мала право скасовувати власне розпорядження з тих підстав, що це прямо не заборонено законом, суд звертає увагу, що відсутність прямої заборони у законі як підстава для вчинення певних дій не розповсюджується на суб’єктів владних повноважень, які, відповідно до принципу імперативності норм, що ґрунтується на вимогах Конституції України, повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто так, як встановлено нормами діючого законодавства.
Стосовно порядку видання оскаржуваного розпорядження суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 45 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних місцевих державних адміністрацій, з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Типові регламенти місцевих державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1050-р від 27 листопаду 2007 року, виданим на підставі Типового регламенту місцевої державної адміністрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2263, затверджений Регламент роботи Севастопольської міської державної адміністрації.
Розділом 10 вказаного Регламенту “Порядок внесення та розгляду проектів розпоряджень голови місцевої держадміністрації” встановлена особлива процедура видання розпорядження місцевої державної адміністрації, що включає в себе процедуру погодження проекту розпорядження зі структурними підрозділами адміністрації та іншими органами, складання пояснювальних записок, візування в обов’язковому порядку працівниками юридичного відділу відповідно до розподілу обов’язків, обговорення проекту розпорядження тощо.
З огляду на те, що представником відповідача –Севастопольської міської державної адміністрації, у ході судового розгляду не було надано доказів про дотримання вказаної процедури видання оскаржуваного розпорядження, суд робить висновок, що така процедура не була дотримана Севастопольською міською державною адміністрацією.
Також судом встановлено, що громадянами-членами Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Севстройеколгія 2007»(правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Вілла Дорос») отримані державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК, 58/1 –58/11, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року № 491-р (т. 2 а.с. 168-190), що свідчить про виконання цього рішення. Більш того, зазначені земельні ділянки у подальшому членами кооперативу були відчужені за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.2 а.с. 193 –208), які є добросовісними набувачами цього майна. А тому видання Севастопольською міською державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження, яким скасовано розпорядження від 04 березня 2010 року № 491-р, стосується прав громадян-членів Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Севстройекологія 2007»(правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив «Дачне товариство «Вілла Дорос») та громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2
У Конституції України закріплено принцип, за яким людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація діє на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність, керується при виконанні функції, покладених на неї, принципами верховенства права та законності і пріоритетності прав людини.
Враховуючи зазначені норм права, суд вважає, що місцеві державні адміністрації, у тому числі відповідач, не можуть скасовувати свої рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп у справі щодо скасування актів місцевого самоврядування.
Аналогічна думка викладена у постанові Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»з наступними змінами та доповненнями.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для прийняття розпорядження від 31 серпня 2010 року № 1735-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року № 491-р”, оскільки воно прийняте з перевищенням наданих законом повноважень.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження покладено на Севастопольську міську державну адміністрацію.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним розпорядження.
У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Севастопольської міської державної адміністрації не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 31 серпня 2010 року № 1735-р не може бути визнано судом законними, у зв’язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню, а зазначений акт суб’єкта владних повноважень –скасуванню.
Керуючись статтями 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, –
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 31 серпня 2010 року № 1735-р “Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року № 491-р “Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до плану меж, прикладеного до договору купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування земельною ділянкою для забудови) (суперфіцій) для надання земельної ділянки під забудову (суперфіцій) для розміщення комплексу об’єктів рекреаційного призначення площею 0,9881 га в районі м. Сарич обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Севстройекология 2007»та передачу у власність членам кооперативу земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва”.
Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Віллі Дорос»(99016, м.Севастополь, вул. Александера, б. 22, код ЄДРПОУ 34393664) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 18 липня 2011 року.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.А. Водяхін