КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-223/11                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Шевченко Л.В.;

Суддя-доповідач:  Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" липня 2011 р.                                                                                                м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Костюк Л.О.;

суддів:                              Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 27 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Солом’янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (а.с. 2-3).

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 27 січня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково (а.с. 21-23).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити ухвалу про зміну постанови суду першої інстанції, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (а.с. 26-28).

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 26 червня 2010 року включно.

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, частини 1 статті 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, про що зроблено відповідну відмітку в посвідченні пенсіонера, і, відповідно, має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка повинна нараховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З таким висновком колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

Відповідач, не нараховуючи належну суму доплати до пенсії позивачу, посилається на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, на його думку, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Натомість, відповідач стверджує, що при нарахуванні доплат до пенсії має керуватися та правомірно керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту громадян»від 28.05.2008 р. № 530, що набрала чинності з 12.06.2008 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дане посилання відповідача є безпідставним, оскільки ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тому посилання відповідача на те, що з його боку не вбачається будь-яких порушень законодавства, так як фінансування виплат відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, є невірним.

Однак, враховуючи те, що позов було подано до суду першої інстанції 27.12.2010 року, а відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 27.06.2010 року, оскільки, у відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду.

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 27.06.2010 року, оскільки з даним позовом він звернувся 27.12.2010 року.

За таких обставин, позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 26 червня 2010 року включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. ст. 99, 100 КАС України.

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, частини 1 статті 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 99, 100, 159, 183-2, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва –задовольнити частково.

Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 27 січня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 26 червня 2010 року включно –скасувати та позовні вимоги в цій частині –залишити без розгляду.

В решті постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 27 січня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                      Л.О. Костюк

Судді:                                                                                          Н.П. Бужак

Н.М. Троян