ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.07.11Справа №2а-1031/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.,
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність ВРК № 453401 від 26.04.2011;
відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 4460/24/2-11 від 20.06.2011;
треті особи –не з’явилися - прокуратура м.Севастополя; Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління Державного комітету України з земельних ресурсів у м.Севастополі, Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру»в особі Севастопольської міської філії;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Севастопольської міської державної адміністрації
треті особи Прокуратура м.Севастополя, Державне підприємство “Центр Державного земельного кадастру” в особі Севастопольської міської філії, Головне управління Державного комітету України з земельних ресурсів у м.Севастополі, Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації.
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження № 2156-р від 25.10.2010 “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 № 1137-р “Про передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1”.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті зазначеного рішення, оскільки Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень та у спосіб, який не передбачений законом, зокрема, із порушенням приписів статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Ухвалою від 19.04.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 05.05.2011, з’ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Цією же ухвалою в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучена прокуратура міста Севастополя, Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління Держкомзему в місті Севастополі, Севастопольська міська філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", оскільки рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов’язки.
В ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, що розпорядження, яке оскаржується, прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для його скасування не існує. Крім того зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято за результатами розгляду протесту прокурора міста Севастополя, а тому не може вважатися таким, що прийнято з перевищенням повноважень.
Треті особи, прокуратура м.Севастополя, Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління Держкомзему в місті Севастополі, Севастопольська міська філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", в судове засідання не з’явилися, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представників сторін, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи те, що зазначені представники третіх осіб викликалися в судове засідання, але в судове засідання не з’явилися, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1137-р від 06.04.2010 затверджений проект землеустрою та передана у власність громадянину ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,5 га за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Прокурором міста Севастополя 06.10.2010 за вих. № 07/4-152вих-10 до Севастопольської міської державної адміністрації був принесений протест з вимогою зазначене розпорядження скасувати, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Підставами для принесення протесту стали результати перевірки, якою було встановлено, що Севастопольською міською державною адміністрацією при прийнятті цього розпорядження порушені положення статтей 149, 207-209 Земельного кодексу України, статей 7, 9, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд», що виразилися у передачі у власність земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства без її вилучення з постійного користування ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», його згоди на це та всупереч її цільовому призначенні.
На підставі цього протесту головою Севастопольської міської державної адміністрації було прийнято розпорядження № 2156-р від 25.10.2010 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 № 1137-р».
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Згідно з цією статтею, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб’єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.
Індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У даній справі предметом оскарження є правовий акт індивідуальної дії, дію якого поширено, зокрема, на ОСОБА_3
Преамбулою Закону України «Про місцеві державні адміністрації»(далі - Закон) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до положень статті 1 Закону виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Статтею 3 Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.
Частиною першою, другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Згідно з положеннями статті 41 Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Крім того, частиною першою, третьою статті 43 Закону передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Статтею 39 Закону дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.
Тобто, законодавством чітко обумовлено коло суб’єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб’єктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що скасування власного розпорядження головою місцевої державної адміністрації свідчить про вихід ним за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 25.10.2010 № 2156-р було прийнято на підставі протесту прокурора, а тому є правомірним, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Статтями 1, 9 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Тобто, відповідно до зазначеної норми права, протест прокурора не є рішенням суб’єкта владних повноважень, обов’язковим для виконання; протест - це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, а тому не дає підстав цьому органу діяти за межами наданих йому повноважень.
Крім того, слід зазначити, що у даних спірних правовідносинах, прокурор міста Севастополя приніс протест на акт органу, який його видав, але не мав права його скасовувати, не скориставшись наданою йому законом альтернативною можливістю внесення протесту до вищестоящого органу.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для прийняття розпорядження від 25.10.2010 № 2156-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 № 1137-р», оскільки воно прийнято з перевищенням наданих законом повноважень.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження покладено на Севастопольську міську державну адміністрацію.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого їм розпорядження.
Враховуючи наведене, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, тому адміністративний позов щодо визнання протиправним та скасування розпорядження № 2156-р
від 25.10.2010 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації № 1137-р від 06.04.2010»підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 липня 2011 року о 15-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 2156-р від 25.10.2010 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації № 1137-р від 06.04.2010».
3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя підпис О.О.Єфременко
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О.Єфременко