ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
05 травня 2011 року 14:22 № 2а-5639/10/2670
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення
Суддя Смолій І.В.
Секретар с/з Колесник І.Ю.
представники :
від позивача : ОСОБА_2 –п/к(дов.від 07.04.11р. №б/н)
від відповідача : ОСОБА_3- п/к(дов.від 20.04.10р. № 2263/9/10);
ОСОБА_4 –п/к(дов.від 16.03.11р. № 874/9/10);
ОСОБА_5 –п/к(дов.від 16.03.11р. № 873/9/10)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.05.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою суду від 13.04.10р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 18.05.10р.
В судовому засіданні 18.05.10р. позивачем подано уточнення позовних вимог, а саме позивач просить скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва за № 0000822350/0 від 14.12.09р., № 0000822350/1 від 01.02.10р. та № 0000822350/2 від 13.04.10р., у зв’язку з чим в судовому засіданні оголошувалось перерву до 09.06.10р.
В судових засіданнях 09.06.10р. та 05.08.10р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів необхідних для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Ухвалою суду від 19.08.10р. по справі зупинено провадження за клопотанням відповідача для отримання додаткової інформації по справі.
Ухвалою суду від 06.04.11р. поновлено провадження по справі. Розгляд справи призначався на 21.04.11р.
В судовому засіданні 21.04.11р. оголошувалось перерву до 05.05.11р. для надання можливості відповідачу подати додаткові заперечення на позов.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням поданих уточнень. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судових засіданнях стосовно заявленого позову заперечили в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслались на обставини викладені в письмових запереченнях.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва була проведена планова виїзна перевірка ТОВ “Цукровий союз” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р. про, що складено акт перевірки від 07.12.2009р. №3986/23-622-30305752 (далі –акт перевірки).
Перевіркою встановлено, допущення позивачем порушень п. 13.2 ст. 13 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок з доходу із джерелом походження з України в період що перевірявся на загальну суму 172 497,10грн. у тому числі за 3-й квартал 2008р. в сумі 43 819,53грн., з 4-й квартал 2008р. в сумі 117 531,99грн. та 1-й квартал 2009р. в сумі 11 145,58грн.
У зв’язку із встановленням зазначеного вище порушення Державною податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва 14.12.09р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000822350/0 яким за позивачем визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 517 491,30 грн. в тому числі 172 497,10грн. основний платіж та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 344 994,20грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлено, що позивачем у перевіряємий період здійснювалось виплати доходу нерезидентам, з джерелом походження з України, а саме відсотки фірмам-кредиторам.
Так зокрема позивачем у перевіряємий період сплачено проценти за користування кредитом нерезиденту Finanz AG»(Швейцарія) згідно кредитного договору від 07.12.2007 за № 12/1/2007 в сумі 108 618,53 дол.США (552 421,14грн.)
Реєстраційне свідоцтво № 8317, реєстр №10-201/32675 від 20.12.2007р., видане Головним Управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області щодо реєстрації кредитного договору від 07.12.2007р. № 12/1/2007, який передбачає виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученою від нього позикою в іноземній валюті, укладений між резидентом ТОВ “Цукровий союз” та нерезидентом Finanz AG»(Швейцарія).
Крім того позивачем у перевіряємий період сплачено нерезиденту FINANCE AG» (Швейцарія) згідно кредитного договору від 09.10.07р. за № А04/2007 проценти в сумі 188 107,41 дол.США (1 172 549,76грн.)
Реєстраційне свідоцтво № 7973, реєстр №10-201/27465 від 26.10.2007р., видане Головним Управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області щодо реєстрації кредитного договору від 09.10.2007р. № А04/2007, який передбачає виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученою від нього позикою в іноземній валюті, укладений між резидентом ТОВ “Цукровий союз” та нерезидентом FINANCE AG»(Швейцарія).
Сторонами не заперечують як наявність наведених вище кредитних договорів та і сума процентів, що була сплачена у перевіряємому періоді і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому у відповідності до ст.72КАС України ці обставини не потребують доказування перед судом.
Згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Згідно з підпунктом “а” вищезазначеної правової норми, для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Пунктом 13.2 статті 13 вищезазначеного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Нормами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 470 було Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (далі –Порядок), було встановлено порядок застосування міжнародних угод для звільнення від оподаткування.
Частиною четвертою вказаного Порядку визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
Абзацом другим частини четвертої встановлено, що довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто, відповідно до законодавства відповідної країни, підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.
Отже, передумовою звільнення від оподаткування в Україні сум виплаченого прибутку є подання нерезидентом резиденту довідки в момент виплати доходу. Також, передбачено подання такої довідки у встановленій Порядком формі.
Виняток щодо застосування встановленої форми довідки передбачено лише щодо випадків встановлення такої форми законодавством країни –нерезидента.
Позивачем не повідомлялося про встановлення форми довідки про сплату податків законодавством Швейцарії, натомість, надані позивачем довідки не відповідають формі, встановленій Порядком.
Крім того, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал" від 10.01.2002 N 2929-III, ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
Статтею 4 Конвенції визначено резидентом Договірної Держави будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію.
Статтею 11 цієї Конвенції встановлено, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі (п. 1). Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів (п. 2).
Незважаючи на положення п. 2, будь-які такі проценти, про які йдеться у п. 1, будуть оподатковуватися лише в тій Договірній Державі, резидентом якої є одержувач, якщо такий одержувач є фактичним власником процентів, та якщо такі проценти сплачуються, зокрема, у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання (абз. "а" зазначеного пункту); у зв'язку з продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству (абз. "b" зазначеного пункту); за позиками будь-якого виду, що надаються банком; (абз. c) або самій Договірній Державі, або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади (абз. d).
Отже, суд доходить висновків, що нормами міжнародної угоди передбачено можливість оподаткування доходу резидента Швейцарії як в Україні, так і в Швейцарії (п. 1), врегульовано розмір податку (п.2), та встановлено перелік (абз. a-d) випадків обов’язкового оподаткування доходу в країні резидента (п.3).
Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами, підставою виплати відсотків нерезидентамROCORE FINANCE AG»(Швейцарія) та .) Finanz AG»(Швейцарія) є умови кредитних договорів від 09.10.07р. за № А04/2007 та від 07.12.2007 за № 12/1/2007 відповідно.
Судом вбачається, що, у даному випадку, позивачем не придбавалося обладнання чи вироби, позивачем не отримувалася банківська позика, позивач не є державою, політико-адміністративним підрозділом або місцевим органом влади.
Таким чином, суд доходить висновків, що застосуванню підлягає пункт 1 статті 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал .
В свою чергу пункт 1 встановлює , що проценти, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі.
Судом вбачається, що зазначеними правовими нормами не визначено обов’язкової умови оподаткування процентів у одній з країн, натомість, встановлено лише можливість такого оподаткування.
Викладені умови не вбачаються судом достатньою правовою підставою для звільнення позивача від обов’язку утримання податку з відсотків, сплачених нерезиденту, через відсутність чіткого визначення про звільнення від оподаткування та визначення країни, в якій мають сплачуватися податок.
Судом не приймаються посилання позивача на пункт 19.4 статті 19 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з огляду на те, що статтею 19 вищезазначеного Закону регулюються питання зарахування сум податків, сплачених резидентами України за кордоном, а не питання оподаткування прибутку нерезидентів на території України, які регулюються статтею 13.
Такі висновки суд обґрунтовує посиланнями на зміст пункту 19.1 статті 19 згідно з якою суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Смолій І.В.