ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 березня 2011 року 08:52 № 2а-1281/11/2670
За позовом ОСОБА_1
до Начальника ВДАІ Солом’янського району м.Києва –Зарудного М.І.
про зобов’язання вчинити певні дії
Суддя Смолій І.В.
Секретар Колесник І.Ю.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1);
ОСОБА_4 –п/к(дов.від 15.02.11р. №ВРЕ347524)
від відповідача: не з’явився
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.03.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про зобов’язання Начальника ВДАІ Солом’янського району м.Києва –Зарудного М.І. вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 01.02.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17.02.11р.
Ухвалою суду від 17.02.11р. завершено підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 01.03.11р.
В судовому засіданні 01.03.11р. оголошувалось перерву до 10.03.11р. за клопотанням представника позивача.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслались на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення по справі та клопотання про розгляд справи у його відсутності. Суд у відповідності до вимог ст. 128 КАС України враховуючи що в матеріалах справи наявні усі докази по справі, розглядає справу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 реалізовуючи свої конституційні права звернулась до Начальника ВДАІ Солом’янського району м. Києва з письмовими зверненнями від 06.12.10р. та 08.12.10р. в яких просила відповідача надати для вивчення відеоматеріали фіксації руху її автомобіля а також письмово повідомити щодо правомірності дій старшого інспектора ДПС Солом’янського ВДАЇ м. Києва Довбаш А.М. при складанні відносно позивачки постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до наявних матеріалів справи, зазначені звернення відповідачем були отримані 09.12.10р.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.96р. звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Судом встановлено, що направлені позивачем звернення були прийняті та розглянуті у встановленому законом порядку, в результаті чого 16.12.10р. позивачу було надано письмову відповідь за № Т-347 на її звернення.
При цьому позивачем не заперечується факт вчасного надання відповіді на її звернення, однак зазначається що такою відповіддю відповідач порушив її право на збирання та отримання достовірної інформації на її власний розсуд та у спосіб, що прямо визначено чинним законодавством.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, норми чинного законодавства та заслухавши пояснення позивача та його представника в судовому засіданні суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію»всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Гарантії цього права визначені у ст. 10 Закону України «Про інформацію», а саме : право на інформацію забезпечується: обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації; вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством; створенням механізму здійснення права на інформацію; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Судом встановлено, що позивач реалізовуючи своє право на отримання інформації звернувся з письмовими запитами до Начальника ВДАІ Солом’янського району м. Києва, з наведеного вбачається, що позивач самостійного та на свій розсуд обрав спосіб отримання необхідної йому інформації.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем у встановлені Законом строки було надано вмотивовану, та як зазначалось позивачем у зверненнях, письмову відповідь, що базується не лише на фактичних обставинах а також на нормах чинного законодавства.
Що стосовно позивних вимог щодо надання відеоматеріалів якими зафіксовано рух автомобіля позивача 07.01.10р. о 09:28год. на ділянці дороги по вул. Велика кільцева, 8 Голосіївського р-ну м. Києва , то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З пояснень позивача в судовому засіданні судом встановлено, що порушення нею правил дорожнього руху, а саме перевищення швидкості, було встановлено ручним приладом.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що фіксування швидкості руху автомобіля позивача здійснювалось дистанційним вимірювачем швидкості «Беркут»№0611405.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії відповіді на звернення позивача, поданих відповідачем заперечень та копії свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 2-2/1021770 дистанційний вимірювач швидкості «Беркут»№0611405 не здійснює відеофіксації.
За таких обставин виконати вимоги позивача не виявилось можливим, про що позивачу повідомлено як у відповіді від 16.12.10р. так і в судовому засіданні.
Крім того суд вважає за не обхідне зазначити, що позивач був в праві оскаржити винесену стосовно нього постанову при притягнення до адміністративної відповідальності, однак як встановлено судом така на даний час є чинною.
Аналізуючи наявні матеріали справи, норми чинного законодавства та фактичні обставини справи суд керуючись внутрішнім переконанням прийшов до висновку про правомірність дій відповідача при наданні відповіді на звернення позивача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Смолій І.В.