ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
13 квітня 2011 року 9:52 справа № 2а-14877/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М., суддів Вєкуа Н.Г., Літвінова А.В., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства праці та соціальної політики України
третя особаУправління праці та соціальної захисту населення Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації
про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Кулаковський М.П.,
від третьої особи: Мельник О.А.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа Управління праці та соціальної захисту населення Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористану путівку до санаторію у 2009 році в розмірі середньої вартості путівки в Україні.
Представник відповідача –Міністерства праці та соціальної політики України проти позовних вимог заперечував, у судовому засіданні надано суду усні та письмові заперечення.
Представник третьої особи - Управління праці та соціальної захисту населення Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації проти позовних вимог заперечував, надавши суду усні та письмові заперечення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства праці та соціальної політики України із заявою про виплату грошової компенсації за невикористану путівки до санаторію в 2009 році в розмірі середньої вартості путівки в Україні, однак позивачу відмовлено у виплаті грошової компенсації.
Позивач вважає відмову Міністерства праці та соціальної політики України необґрунтованою та такою, що порушує його права.
Суд з такими твердженнями позивача не може погодитись, виходячи з наступного.
Пунктом 13-2 Порядку використання коштів державного бюджету для використання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (надалі –Порядок № 936), виплата грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні здійснюються уповноваженим органом за місцем реєстрації громадян у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 17 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 року № 800 (надалі –Положення № 800) передбачено, що у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку № 936 визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Рада Міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Міністерство праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головні управління праці та
соціального захисту населення обласних держадміністрацій, головне управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації, управління (відділи) праці та соціального захисту населення, Фонд соціального захисту інвалідів.
Пунктом 4 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 62 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі – Закон № 796) визначає, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Згідно статті 63 Закону № 796 передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які зараховуються при визначенні між бюджетних трансфертів, та інших джерел, не або заборонених законодавством.
Відповідно до пункту 13-2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, виплата грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні здійснюється уповноваженим органом за місцем реєстрації громадян у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 17 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 року № 800. Видатки здійснюються в межах бюджетних призначень, встановлених головному розпоряднику законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В Положенні № 800 зазначено, що на основі даних щорічної диспансеризації лікарсько-відбірковими комісіями районних, обласних лікарень і спеціалізованих диспансерів постраждалим особам, у тому числі дітям, видається довідка для отримання путівки (форма 070-0) яка подається за місцем проживання до органів, що організовують оздоровлення. У довідці зазначається діагноз, доцільність санаторно-курортного лікування чи відпочинку, сезон та профіль санаторно-курортного закладу.
Відомості щодо кількості громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які подали заяви щодо виділення для санаторно-курортного лікування чи відпочинку в наступному році або виплати грошової компенсації, подаються до органів, що організовують оздоровлення, до 15 жовтня поточного року.
Положенням № 800 визначено, що в разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір та порядок виплати компенсації вартості санаторно-курортного лікування особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2005 - 2007 роки»від 1 жовтня 2008 року № 885 визначено порядок осіб на право виплати компенсації вартості санаторно-курортного лікування у разі подання відповідної заяви, довідки (форма 070-0) та фінансового документа, що підтверджує оплату санаторно-курортного лікування за власні кошти.
Судом встановлено, що позивачем подавались заяви до Міністерства праці та соціальної політики України від 14 червня 2010 року та до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації 15 квітня 2010 року щодо виплати компенсації в розмірі середньої вартості путівки до санаторію за 2009 рік.
Однак, позивачеві відмовлено у виплати компенсації в розмірі середньої вартості путівки до санаторію за 2009 рік, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймались Постанови щодо виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування у 2008 та 2009 роках особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість позовних вимог та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Н.М. Клименчук
Н.Г. Вєкуа
А.В. Літвінова