КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-56/11                                           Головуючий у 1-й інстанції:   Мальченко О.В.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" липня 2011 р.                                                                                                                  м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, основної пенсії згідно вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175, ст. 268 ЦК України та ст. 49, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність –за період з моменту, коли позивач пішов на пенсію по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат, зобов’язати відповідача усунути порушення, а саме призначити позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії , основну пенсію в розмірі на менше 8 мінімальних пенсій за віком встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст. 54 ЗУ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. і щомісячно її виплачувати.

Ухвалою  Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії за період з 2007 року до 20.04.2010 р. –залишено без розгляду.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2011 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах менших, ніж встановлено ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та зобов’язано  відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з розміру 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 ЗУ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  від 28.02.1991 року з урахуванням проведених виплат з 20.04.2010 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну  скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін,  виходячи з наступного.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії посвідчення НОМЕР_1 від 13.03.2002 року, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 1 категорії, 2 групи.

Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, якими зменшено вищезазначений розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.

Посилання апелянта на зазначений Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як вбачається з матеріалів справи позивач скористався правом вибору пенсії, обравши державну пенсію, яка обчислюється згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції в задоволені позову за ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що позивач має право подати заяву до органу пенсійного фонду України про переведення його на вид пенсії, що передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2011 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві –залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                 Я.Б.Глущенко

                                                                                              С.Б. Шелест