КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1296/1-10                                            Головуючий у 1-й інстанції:  Кулікова С.В.

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" липня 2011 р.                                                                                                       м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов’язання здійснити перерахунок пенсійного забезпечення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеної до категорії 2 відповідно до ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язати відповідача призначити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі віднесеною до 2 категорії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22 травня 2008 року та здійснити відповідні виплати за минулий час.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено –зобов’язано відповідача призначити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі віднесеної до 2 категорії  відповідно до ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22 травня 2008 року.

Не погоджуючись із постановою суду від 23 грудня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне застосування норм матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві –задовольнити частково, постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2010 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог в період з 22.05.2008 року по 28.05.2010 року та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має статус особи 2 категорії (посвідчення НОМЕР_1).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 2, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, якими зменшено вищезазначений розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.

Посилання апелянта на Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Окрім того, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що підстав для поновлення строку для звернення до суду для оскарження дій посадових осіб пенсійного фонду не має, оскільки про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання щомісячної соціальної допомоги, тобто з 2008 року щомісячно, та з врахуванням того, що позивач звернувся в суд 29 листопада 2010 року, тобто після винесення рішення Конституційним судом від 09 вересня 2010 року, окрім того, на застосування наслідків пропуску строку звернення наполягає відповідач у своїх запереченнях, а тому позовні вимоги за період з 22.05.2008 року по 28.05.2010 року слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. 99 та ст. 100 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової, якою позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають залишенню без розгляду за період з  22.05.2008 року по 28.05.2010 року.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205 та 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві  –задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 28.05.2010  року –скасувати та прийняти нове рішення про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду.

В іншій частині постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 23 грудня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                Я.Б.Глущенко

                                                                                                          С.Б. Шелест