КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1186/11 Головуючий у 1-й інстанції: Линник В.Я.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
"19" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Буча Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Буча Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Буча Київської області протиправними у тому, що позивачу у липні - грудні 2010 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачена ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " як потерпілому 4 категорії та доплата непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, передбачена ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " виплачувалась у меншому розмірі, ніж передбачено Законом; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Буча Київської області здійснити перерахунок отримуваної позивачем додаткової пенсії потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи IV категорії у відповідності до положень ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " від 28.02.91 р. за період з 1.07.2010 р. по 01.01.2011 р. та виплачувати її у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність протягом всього періоду дії ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Буча Київської області здійснити перерахунок отримуваної мною доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, передбаченої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " за період з 1.07.2010 р. по 01.01.2011 р. та виплачувати її у розмірі однієї мінімальної заробітної плати протягом всього періоду дії ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу додаткової пенсії та підвищення у розмірах менших, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю позивачу у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, а також підвищення до пенсії у розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до ст.. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.07.2010 року з урахуванням вже виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2011 року та ухвалити нову, якої в задоволенні позову позивачу відмовити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з копії посвідчення НОМЕР_1 від 30.11.1993 року, що міститься в матеріалах справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії , що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону відповідно до ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року та ПКМУ № 1 від 03.01.2002 р. відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.39 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Посилання апелянта на Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2011 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И ЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Буча Київської області –залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2011 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест