КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-646/10                                         Головуючий у 1-й інстанції:   Гончаренко Т.В.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" липня 2011 р.                                                                                                                 м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати  неправомірною відмову позивача в призначені та виплаті позивачу пенсії по інвалідності у відповідності зі ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язати відповідача з 10.06.2010 року провести перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком виходячи зі встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з наступним її збільшенням в залежності від його зростання –довічно, так як група інвалідності позивачу встановлена безтерміново.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено: визнано неправомірною відмову відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії позивачу по інвалідності в розмірі встановленому ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію в розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком визначеної ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»як інваліду третьої групи захворювання якої, пов’язане з цією іонізуючого випромінювання та іншими шкідливими чинниками внаслідок аварії на ЧАЕС, особі віднесеній до першої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно ст. 50, 54  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 10.06.2010 року з врахуванням проведених виплат за цей період.

Не погоджуючись із постановою суду від 27 грудня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін,  виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має статус особи 1 категорії, інвалід 3 групи (посвідчення НОМЕР_1).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1,  третьої групи інвалідності, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.54 вищезазначеного Закону в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, якими зменшено вищезазначений розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.

Посилання апелянта на Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області –залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                 Я.Б.Глущенко

                                                                                           С.Б. Шелест