КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-257/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Василенко О.М.    

Суддя-доповідач:  Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" липня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

             Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                               Головуючого-судді:                                        Троян Н.М.

                                           суддів:                                         Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,      

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському  районі Київської області  на постанову  Таращанського районного суду Київської області   від 25 січня  2011 року за адміністративним  позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському  районі Київської області  про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач 10.01.2011 року звернувся до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському  районі Київської області  про визнання дій відповідача щодо нарахування і виплати щомісячної державної допомоги, як дитині війни в розмірах менших ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними та зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України Таращанському  районі Київської області  провести перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення та забезпечити виплату недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по даний час та проводити такі нарахування і надалі в законодавчо визначених розмірах.

Постановою Таращанського районного суду Київської області   від 25 січня  2011 року позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати позивачу, як дитині війни, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»розміру щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язано відповідача здійснити позивачу перерахування та виплату доплати до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 10.07.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

           Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а. с. 5)

Позивач  є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.  

 На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

          Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

       За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Приймаючи до уваги  викладене , судова колегія приходить до висновку про  обґрунтованість висновків суду першої інстанції , рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а тому підстав для його скасування не має.

        Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському  районі Київської області      - залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області   від 25 січня  2011 року  –без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:

         Судді: