ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" липня 2011 р. м. Київ К/9991/14740/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцької Л.Т.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2010 року Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулось в суд з позовом Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області (далі - Управління) про визнання протиправною та скасування постанови.
В позові зазначає, що постановами Управління на позивача неправомірно накладено штрафні санкції за невиконання ряду приписів про усунення порушення прав споживачів.
Посилаючись на те, що в самих актах перевірки, на підставі яких видано приписи, не зазначено, вимоги якого закону порушено, посилання на порушення прав споживачів безпідставне, бо позивач з громадянами, які встановили автономне опалення з порушенням встановленого порядку, в договірних відносинах не знаходиться, ці громадяни перебувають у договірних відносинах з виконавцем послуг, яким позивач не є, позивач знаходиться у договірних відносинах з виконавцем послуг, на балансі якого знаходиться будинок та веде облік нарахувань та оплати за надане виконавцю тепло та гарячу воду, крім того начальник управління не має права підписувати приписи, також позивачем частково виконано видані приписи, призупинено нарахування цим громадянам оплати за тепло та надано інформацію відповідачеві. Тому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про накладення стягнень, згідно зазначеному переліку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року позов задоволено.
У касаційній скарзі Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що до Управління звернулись група громадян, у тому числі громадянка ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з підстав відмови позивача у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів Луганського МКП "Теплокомуненерго" та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення.
Також встановлено, що на підставі звернень громадян працівниками відповідача здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у Луганському МКП "Теплокомуненерго", за результатами якої складено акт № 001005 від 16 червня 2010 року де зафіксовано, що заявники мають у повному обсязі дозвільні документи, передбачені законодавством, на встановлення автономного опалення.
На підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів Управління виявило законні підстави для припинення нарахувань за послуги, які фактично не надаються та проведення перерахунків з моменту звернення заявників до Луганського МКП "Теплокомуненерго", та видало припис № 352 від 18 червня 2010 року про усунення порушень прав споживачів Луганським МКП "Теплокомуненерго". За невиконання зазначеного припису у відповідності до ст. 26, ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів " до позивача застосовані стягнення у вигляді штрафів згідно постанови Управління № 000848 від 20 вересня 2010 року у розмірі 340 грн.
Задовольнивши позов та скасувавши оскаржуване рішення, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що у даному випадку фактично виник спір між позивачем теплопостачальною організацією та споживачами теплової енергії з приводу відмови їх від отримання теплової енергії та оспорювання правомірності нарахування оплати за поставлену теплову енергію, що не підпадає під перелік випадків, за які суб'єкт господарювання несе відповідальність, як за порушення прав споживачів. Судами зазначено, що спір між теплопостачальною організацією та споживачем підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства та відповідачем помилково було накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу за невиконання припису, оскільки за результатами перевірки йому цей припис видано безпідставно.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір про наявність компетенції у відповідача щодо винесення припису позивачу у зв’язку із допущеними порушеннями при проведенні споживачу нарахувань за ненадані послуги центрального опалення, яке у встановленому порядку було відключене у зв’язку із встановленням автономного опалення. Обставини справи сторонами не заперечуються.
Закон України “Про захист прав споживачів” (далі Закон) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт. Пункт 7 ст.1 Закону визначає, що договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами. Згідно наведеного Закону послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального благ, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно ст.26 Закону України “Про захист прав споживачів” спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Аналізуючи наведені норми Закону відповідач мав, передбачені законом повноваження на проведення перевірки позивача та виносити приписи при встановленні порушень прав споживачів.
Виходячи з наведеного комунальне підприємство “Теплокомуненерго” є виконавцем послуг споживачам згідно ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, а тому відповідач мав законні підстави, керуючись ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів” давати суб’єкту господарювання КП “Теплокомуненерго” приписи про припинення встановлених перевіркою порушень прав споживачів.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування припису відповідача.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги позивача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи та невірно застосовані норми матеріального права суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення, з урахуванням наведеного заявлений позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року, та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго“ до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: