ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" липня 2011 р. м. Київ К/9991/35980/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В.
Гордійчук М.П.
Леонтович К.Г.
Цуркана М.І.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь позивача кошти, передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 02.09.1999 року по 30.11.2008 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2010 року скасовано постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2009 року. Позов задоволено частково, зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та провести відповідні виплати за період з 22 травня по 30 листопада 2008 року відповідно до встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»розміру мінімальної заробітної плати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, позивач являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1, виданого 06.01.1992 року Житомирською облдержадміністрацією, працював в період з 01.03.1999 року по час звернення до суду в населених пунктах віднесених до зони посиленого радіоекологічного контролю та гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата, у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Відповідачем виплачувалась доплата до пенсії позивачу відповідно до вимог постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 836.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на 2007 рік було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Однак, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 30 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на доплату до пенсії з 09.07.2007 року.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом апеляційної інстанції при дослідженні причин пропущення строку звернення позивача до суду, не враховано, що сторони під час розгляду справи не наполягали на застосуванні ст. 99 КАС України, а тому колегія суддів дійшла помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2007 рік, а саме - починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, у зв'язку із пропуском звернення до суду.
У частині задоволення позовних вимог за 2008 рік судом апеляційної інстанції вірно вказано, що згідно із Законом від 28.12.2007 р. N 107-VІ, на 2008 рік дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено. Зміни, внесені підпунктом 9 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-УІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10 рп/2008, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з дати прийняття вказаного рішення, а саме за період з 22 травня по 30 листопада 2008 року.
Згідно ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2010 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:
"Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2009 року - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо нарахування та виплати позивачу допомоги, у розмірах менших, ніж передбачено ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня по 30 листопада 2008 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»розміру мінімальної заробітної плати та за період з 22 травня по 30 листопада 2008 року відповідно до встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»розміру мінімальної заробітної плати."
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді