ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.08 Справа № 20/584д/07
Суддя Гандюкова Л.П.
|
м. Запоріжжя |
|
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, смт.Михайлівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехреммаш”, Запорізька область, смт.Михайлівка
про визнання угоди недійсною
Суддя Гандюкова Л.П.
За участю представників:
Від позивача - ОСОБА_2(довіреність №ВЕЕ№914516 від 02.03.2007р.);
Від відповідача -Гардер О.Г. (довіреність №3/07 від 10.08.2007р.);
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про визнання недійсною угоди, укладеної між ТОВ “Агротехреммаш” та ПП “Осінь”, оформленої накладною №63 від 22.10.1998р.
Ухвалою господарського суду від 13.11.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/584д/07, судове засідання призначено на 19.12.2007р. Ухвалою голови господарського суду від 19.12.2007р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №20/584д/07 продовжений на один місяць -до 08.02.2008р. Ухвалою суду від 19.12.2007р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.01.2008р.
24.01.2008р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.0.2005р. у справі №22/237 ТОВ “Агротехреммаш” було відмовлено у позові про визнання права власності на торговий павільйон, розташований по вул.Калініна в с.Тимошівка Михайлівського району Запорізької області. За заявою ТОВ “Агротехреммаш” зазначене рішення було переглянуто за нововиявленими обставинами та рішенням від 19.06.2006р. у справі №22/237-22/118/06 попереднє рішення було скасовано та прийнято рішення про задоволення позову та визнання за ТОВ “Агротехреммаш” права власності на торгівельний павільйон, розташований за адресою: Запорізька область, смт.Михайлівка, вул.Радянська, буд.2. В основу рішення суду від 19.06.2006р. було покладено дві обставини. По-перше, те, що ухвалою від 20.03.2006р. апеляційним судом Запорізької області було скасовано рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 01.08.2005р. у справі №2-998(2005), яким було визнано право власності на вищезазначений торговий павільйон за ОСОБА_1По-друге, суд у мотивувальній частині рішення констатував, що між ТОВ “Агротехреммаш” та ПП “Осінь” стосовно предмету позову склалися господарські відносини, а саме: ПП “Осінь” передало, а ТОВ “Агротехреммаш” прийняло 2 торгових павільйони типу “Комфорт”. Судом зроблено висновок, що саме придбаний ТОВ “Агротехреммаш” у ПП “Осінь” павільйон типу “Комфорт” і є предметом спору. Крім цього, 09.07.2007р. ВПМ ДПІ в м.Енергодар було винесено постанову про відмову в порушення кримінальної справи за результатами перевірки, проведеної за заявою ПП ОСОБА_1Як слідує із зазначеної постанови, угода купівлі-продажу між ТОВ “Агротехреммаш” та ПП “Осінь”, оформлена накладною №63 від 22.10.1998р. суперечить вимогам чинного, на момент укладення угоди, законодавства. Рішенням арбітражного суду Херсонської області від 29.11.1999р. ПП “Осінь” знято з державної реєстрації та 10.12.1999р. ліквідовано. Підставою для цього стало те, що ПП “Осінь” з моменту реєстрації не надавало звітності до податкового органу, не знаходилося за місцем реєстрації. Засновники ПП “Осінь” на момент проведення перевірки померли. Почеркознавчим дослідженням встановлено, що в накладній №63 від 22.10.1998р. підпис від імені директора ТОВ “Агроремтехмаш” Стадніченка О.М. виконаний іншою особою. Перевіркою також встановлено, що торгівельні павільйони, в тому числі і за адресою: смт.Михайлівка вул..Радянська,2 таАДРЕСА_1, не відповідають технічній характеристиці павільйонів типа “Комфорт”, які зазначені у накладній №63 від 22.10.1998р. Між тим, встановлено, що дійсно, дві мобільні будівлі системи “Комфорт” було придбано ТОВ “Агроремтехмаш”, але в 1993 році, а не в 1998р. І встановлені ці будівлі в с.Богатир Якимівського району та в смт.Веселе Веселівського району. На думку позивача, за таких обставин є підстави стверджувати, що вся діяльність ПП “Осінь” проводилась з метою ухилення від сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання цієї угоди недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР. Просить позов задовольнити, визнати недійсною угоду, укладену ТОВ “Агротехреммаш” та ПП “Осінь”, оформлену накладною №63 від 22.10.1998р., про придбання ТОВ “Агротехреммаш” 2 шт. торгових павільйонів типу “Комфорт” за ціною 27000,00 грн., на загальну суму 54000,00 грн., в тому числі ПДВ.
Відповідач позов не визнав, у своєму відзиві зазначив наступне. У мотивувальній частині рішення господарського суду від 19.06.2006р. у справі №22/237-22/118/06 зазначено, що між ТОВ “Агротехреммаш” та ПП “Осінь” стосовно предмету спору склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. ПП “Осінь” -передача продукції, ТОВ “Агротехреммаш” -оплата отриманої продукції. Аналогічний висновок викладений в рішенні господарського суду від 17.10.2005р. у справі №22/236 за позовом ТОВ “Агротехреммаш” до ПП ОСОБА_1 яким було визнано право власності на торговий павільйон, розташований на перехресті вул.Леніна та вул.Радянської в смт.Михайлівка Запорізької області. Всі підстави, зазначені в позовній заяві позивача, вже ним заявлялися в заяві про перегляд справи №22/237-22/118/06 за нововиявленими обставинами. Таким чином, факт укладення між ТОВ “Агротехреммаш” та ПП “Осінь” угоди купівлі-продажу, що оформлена накладною №63 від 22.10.1998р., про придбання відповідачем 2 торгівельних павільйонів типу “Комфорт” вже встановлений рішеннями господарського суду Запорізької області та в силу ст.35 ГПК України не повинен доводитися знову. Позивачем не доведено наявність обставин, для визнання угоди, стороною по якій він не є, недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР. Просить відмовити у задоволенні позову.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи судом було витребувано та оглянуто в судовому засіданні відмовний матеріал №9/07 відносно директора ТОВ “Агроремтехмаш” Стадніченка О.М.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Херсонській області від 05.09.2006р. Приватне підприємство “Осінь” (код ЄДРПОУ 24962422) ліквідовано 10.12.1999р. на підставі рішення арбітражного суду та вилучено з ЄДРПОУ. У зв'язку з цим ПП “Осінь” не залучалось до участі у справі в якості відповідача.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з накладною №63 від 22.10.1998р. Приватним підприємством “Осінь” було відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротехреммаш” одержано торгові павільйони типу “Комфорт” у кількості двох штук за ціною 27 000 грн. кожний, на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ.
Позивач просить визнати цю угоду недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР.
Пред'явленню даного позову передували наступні обставини.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 01.08.2005р. у справі №2-998(2005) за позовом ОСОБА_1до ТОВ “Агропром Михайлівка”, позов задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу торгового павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_1та ТОВ “Агропром Михайлівка”, 11.10.2000р. та визнано право власності на цей торговий павільйон за ОСОБА_1
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2005р. у справі №22/237 за позовом ТОВ “Агротехреммаш” до ПП ОСОБА_1відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності за ТОВ “Агротехреммаш” на торговий павільйон, розташований по вул. Калініна в с. Тимошівка Михайлівського району Запорізької області, та усунення перешкод в користуванні майном. Підставою відмови у задоволенні позову стало те, що 01.08.2005р. Михайлівським районним судом Запорізької області розглянуто справу № 2-998(2005р.) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Агропром Михайлівка” про визнання договору купівлі-продажу від 11.10.2000 р. дійсним та визнання права власності на торговий павільйон по вул. Калініна у смт. Тимошівка.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.03.2006р. рішення Михайлівського районного суду від 01.08.2005р. у справі №2-998(2005) скасовано.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.06.2006р. у справі №22/237-22/118/06 за заявою ТОВ “Агротехреммаш” про перегляд рішення господарського суду від 17.10.2005р. у справі №22/237 за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2005р. у справі №2/237 за позовом ТОВ “Агротехреммаш” до ПП ОСОБА_1про визнання права власності та усунення перешкод в користування майном скасовано. Позов задоволено, за ТОВ “Агротехреммаш” визнано право власності на торговий павільйон, розташований по вул.Калініна в с.Тимошівка Запорізької області. Рішення набрало законної сили.
Ухвалою суду від 15.08.2007р. у справі №22/237-22/118/06-22/279/07, за заявою ПП ОСОБА_1про перегляд рішення від 19.06.2006р. у справі №22/237-22/118/06 за нововиявленими обставинами, зазначене рішення залишено без змін. Ухвала набрала законної сили.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 19.10.2006р. у справі №2-967/2006 за позовом ОСОБА_1до Тимошівської сільської ради Михайлівського району, позов задоволено, за ОСОБА_1визнано право власності на вагончик, розташований за адресою:АДРЕСА_1. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10.12.2007р. рішення у даній справі скасовано, провадження по справі закрито. Позивачу роз'яснено його право звернутися до господарського суду.
Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2005р. у справі №22/236 задоволений позов ТОВ “Агротехреммаш” до ПП ОСОБА_1визнано за ним право власності на торговий павільйон, розташований на перехресті вул.Леніна та вул.Радянської в смт.Михайлівка Запорізької області та зобов'язано ПП ОСОБА_1. усунути перешкоди у здійсненні ТОВ “Агротехреммаш” права користування та розпорядження торговим павільйоном. Рішення набрало законної сили.
Рішеннями господарського суду Запорізької області у справах №22/236 від 17.10.2005р. та 22/237-22/118/06 від 19.06.2006р., якими визнано право власності ТОВ “Агротехреммаш” на торговий павільйон, розташований на перехресті вул..Леніна та вул..Радянської в смт.Михайлівка Запорізької області та торговий павільйон, розташований по вул.Калініна в с.Тимошівка Запорізької області, встановлено, що на підставі накладної №63 від 22.10.1998р. між ПП “Осінь” та ТОВ “Агротехреммаш” склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки ПП “Осінь” виразилися у передачі продукції, а обов'язки ТОВ “Агротехреммаш” -в оплаті отриманої продукції. Суд дійшов висновку, що зазначеною накладною між ПП “Осінь” та ТОВ “Агротехреммаш” фактично було укладено договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши дослідженні докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Відповідно до приписів, встановлених ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасував цивільну відповідальність особи.
Таким чином, відповідність чи невідповідність договору закону повинна визначатися на підставі законодавства, яке було чинним на момент укладення.
На момент укладення угоди, оформленої накладною №63 від 22.10.1998р., був чинний Цивільний кодекс УРСР 1963 року.
Відповідно до ст.49 ЦК УРСР, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пунктах 2,6 постанови від 28.04.1978 №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав з наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Дія ст.49 ЦК УРСР поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Згідно з п.11 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Таким чином, вирішуючи спір про визнання спірної угоди, оформленої накладною №63 від 22.10.1998р. недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР, господарський суд повинен встановити у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав прямий умисел на досягнення цієї мети.
Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Суд вважає, що позивач не довів належними засобами доказування наявність при вчиненні спірної угоди прямого умислу ПП “Осінь” та відповідача (його посадових осіб) на ухилення від сплати податків.
Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач стверджує, що вся діяльність ПП “Осінь” проводилась з метою ухилення від сплати податків, що є метою, суперечною інтересам держави та суспільства, що, в свою чергу, є підставою для визнання недійсною спірної угоди.
Згідно з рішенням арбітражного суду Херсонської області від 29.11.1999р. у справі №2/29-0 державну реєстрацію ПП “Осінь” м.Херсон скасовано. Як вбачається з рішення, ПП “Осінь” було зареєстровано виконкомом Херсонської міської ради народних депутатів 24.04.1998р., на протязі більше одного року не подавало звітів до ДПІ, не знаходилось за юридичною адресою. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Херсонській області від 05.09.2006р. Приватне підприємство “Осінь” (код ЄДРПОУ 24962422) ліквідовано 10.12.1999р. на підставі рішення арбітражного суду, вилучено з ЄДРПОУ.
Відповідно до п.19 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України. Підприємство втрачає статус юридичної особи із виключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Отже саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1зверталася до Енергодарського відділу податкової міліції Державної податкової інспекції м.Енергодара з заявою від 07.09.2006р. про проведення перевірки щодо факту ухилення від сплати 10 тис. ПДВ, використання директором ТОВ “Агротехреммаш” Стадніченко В.М. за змовою з ПП “Осінь” завідомо підробленого документу -накладної №63 від 22.10.1998р..
Постановою старшого оперуповноваженого Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції м.Енергодара від 09.07.2007р. відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ “Агротехреммаш” Стадніченко В.М. за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.1, ст.366 ч.1 КК України. Як вбачається із постанови, в діях директора ТОВ “Агротехреммаш” не встановлено прямого умислу, направленого на ухилення від сплати ПДВ, підроблення і використання підроблених документів. У постанові міститься припущення, що накладна №63 від 22.10.1998р. є фіктивною і завідомо підробленою, однак перевіркою не добуто прямих доказів і документального підтвердження вини. Директор ПП “Осінь” помер у 2001р.
Приписами ст. 35 ГПК України встановлено, що для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, обов'язковим є лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову у зв'язку з його юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, що підтверджують вчинення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
У задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П.Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 18.02. 2008р.