ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" липня 2011 р. м. Київ К/9991/12121/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В. (головуюча)
Гончар Л.Я.
Леонтович К.Г.
Цуркана М.І.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ТОВ «Арсенал»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал»до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління державного казначейства в місті Києві про визнання недійсним картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2010 року ТОВ «Арсенал»звернулося до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління державного казначейства в місті Києві про визнання недійсним картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів.
В позові зазначав, що на виконання умов Контракту № 808 від 25 січня 2008 року з Компанією «продавець передав Товариству цинк металевий в чушках марки ЦВ (ГОСТ 3640-94) в кількості 60 404 тон вартістю за 1 тону 2329,2 доларів США загальною вартістю 140 693,00 доларів США, або 1 115 174,93 грн. Під час митного оформлення 09.04.2010 року зазначив у вантажно-митній декларації № 700030001/2010/000689 ( далі –ВМД -1) митну вартість товару за першим методом, визначеним ст. 266 Митного кодексу України –«за ціною договору щодо товарів, які імпортуються».
12.04.2010 року Митниця видала картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000300001/0/00014 від 12.04.2010 року на зазначену ВМД-1 з вимогою надати нову ВМД з зазначенням митної вартості товару відповідно до Рішення Митниці про визначення митної вартості товарів від 12.04.2010 року № 700000006/2010/000282/2 оформленого відділом контролю митної вартості товарів Східної митниці з зазначенням митної вартості товару за шостим резервним методом, передбаченим ст. 266 Митного кодексу України вартістю за 1 кг –2,6300 доларів США.
У зв’язку з викладеними обставинами, позивач звернувся з заявою № 10/114 від 09.04.2010 року про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання та отримавши відповідний лист-дозвіл № 11-41/2804 від 09.04.2010 року подав нову ВМД № 7000300001/2010/000706 від 12.04.2010 року зі скоригованою митною вартістю товару, що призвело до нарахування Митницею податку на додану вартість в необґрунтованому розмірі, а саме з переплатою в сумі 28 804,14 грн.
Вважаючи дії відповідача по визначенню митної вартості товару за шостим методом, перерахуванню обов’язкових платежів та списанню з його рахунку 28 804,14 грн. незаконними та посилаючись на те, що поданих ним документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною угоди, позивач просить визнати недійсними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000300001/0/00014 від 12.04.2010 року, рішення митниці від 12.04.2010 року № 700000006/2010/000282/2 про визначення митної вартості товару за резервним методом та стягнути з Державного бюджету на його користь надмірно сплачену суму 28 804,14 грн.
Заперечення відповідача ґрунтувалися на встановлені під час митного оформлення товару значно нижчої митної вартості товару, заявленою позивачем в порівнянні з ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ та відмовою позивача надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, в задоволені позову відмовлено.
Непогоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ «Арсенал»подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили відсутність повної, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо заявленої митної вартості товару позивачем та дійшли висновку про правомірність дій та рішень митного органу під митного оформлення товару.
Згідно з п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом, зокрема, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Приписами п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, в Декларації митної вартості №700030001/2010/00689 (а.с.82), відповідачем вказано про необхідність надання додаткових документів, проте, на зворотньому листі вказаної Декларації представник декларанта 12 квітня 2010 року зазначив про неможливість подання додаткових документів.
Проаналізувавши вищевикладені норми чинного митного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що виключно до компетенції митних органів належить перевірка правильності визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що при митному оформленні товару (цинк нелегований), відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а прийняті рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000282/2 від 12 квітня 2010 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700030001/0/00014 від 12 квітня 2010 року є законними та обґрунтованими.
Твердження касатора про те, що митницею не було доведено факт послідовного застосування методів визначення митної вартості товару, а судами першої та апеляційної інстанції такий факт не встановлений, судом не приймається, оскільки митницею надавалися письмові та усні пояснення щодо послідовного використання нею методів визначення митної вартості. Законність дій митниці при виборі методу визначення митної вартості товару позивача перевірялася судом першої та апеляційної інстанцій, що знайшло своє відображення у рішеннях судів, отже, відповідно до вимог ст. 266 МКУ митницею здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосований 6-й (резервний) метод.
Посилання ТОВ «Арсенал»на обставини, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Керуючись ст. 220, 222, 224, 231 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал»залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді