У Х В А Л А

08.01.08                                                                                 Справа № 8/323.

Суддя  Рябцева О.В., розглянувши матеріали  справи за позовом

Прокурора м. Алчевська в інтересах Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Луганській області, м. Луганськ

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Алчевськ

про стягнення 1700 грн. 00 коп.

орган виконання судових рішень -відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, м. Алчевськ Луганської області

в присутності представників сторін:

заявника - Шидлаускас П.В. - прокурор, посв. № 129 вид. 09.10.06р.

позивача - Чернявська Т.І. - гол. держ. податк. інсп., дов. № 1/32-130 від 08.01.08р.

відповідача - ОСОБА_2 -пред. за дов. № 922 від 24.07.07р.

ВДВС Алчевського МУЮ - Брильова Н.В. - гол. держ. вик., дов. № б/н від 28.08.07.

в с т а н о в и в:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою від 13.11.2007р. б/н в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просить:

- поновити строки на оскарження скарги;

- звільнити з під арешту майно, яке не належить ОСОБА_1

На обґрунтування вимог щодо звільнення майна з під арешту заявник вказує, що державним виконавцем описано арештоване майно, що не належить боржнику, а іншій особі, а саме ОСОБА_3

Представник ВДВС Алчевського міського відділу управління юстиції вважає скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: на виконанні у ВДВС Алчевського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу на загальну суму 3278 грн. Боржник у встановлений Законом строк добровільно рішення не виконав, в зв'язку з чим державним виконавцем згідно Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії були направлені на примусове виконання рішення суду. За адресою боржника, зазначеною  у виконавчому документі, а саме  АДРЕСА_1, було встановлено, що боржник за даною адресою не проживає, майна, що підлягає опису, не має. Згідно відповіді КП "Алчевське БТІ" нерухомого майна за боржником ОСОБА_1 не зареєстровано. За заявою одного із стягувачів -Алчевської ОДПІ, державним виконавцем були проведені виконавчі дії щодо виявлення майна боржника за адресою: АДРЕСА_2. В результаті складено акт опису й арешту майна № АА 480424 від 13.07.20007р. та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1

З документів, доданих до позовної заяви, не вбачається, що описане та арештоване майно за актом опису й арешту майна № АА 480424 від 13.07.07. належить саме ОСОБА_3, а не боржнику ОСОБА_1 Особа, яка вважає, що описане та арештоване майно належить саме їй, а не боржникові, повинна довести своє право власності. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Надана до скарги накладна               № 982 від 05.05.07. в якості єдиного документа на отримання ОСОБА_3 спірного майна не є переконливим доказом, тим більше, що крім найменування, кількості і ціни одержаного товару, цей документ не містить жодних індивідуальних ознак спірного майна.

Позивач проти вимог скарги заперечує, посилаючись на те, що дана спірна ситуація підлягає вирішенню відповідно до ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”, якою передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з під арешту. Таким чином, питання щодо звільнення з під арешту майна, яке не належить ОСОБА_1, має вирішуватися шляхом пред'явлення ОСОБА_3 позову про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту, а не шляхом подання скарги ОСОБА_1 в порядку               ст. 121-2 ГПК України

Оцінивши надані докази і доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.09.05. задоволено позов прокурора м. Алчевська в інтересах Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Луганській області до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету фінансову санкцію в сумі 1700 грн., та видано наказ від 12.09.05. на його виконання.

26.10.05. Відділом ДВС Алчевського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним наказом та встановлено строк для добровільного виконання до 02.11.05.

У зв'язку з невиконанням наказу суду в добровільному порядку, державним виконавцем  вжиті заходи до примусового виконання.

Зокрема, встановлено, що боржник ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 ( Кафе-бар “Зодіак”).

В межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем, 13.07.07. складено акт опису й арешту майна, а саме:

- мікрохвильова піч "Panasonic";

- телевізор "Umversum";

- стільці -65 шт., столи -24 шт.;

- телевізор жидко-христалевий "LG";

- DVD "ELTAX";

- кондиціонер "Medea" -2 шт.

Опис здійснено в присутності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, будь-яких зауважень з її боку не надходило. Копію акту опису та арешту майна також отримала ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Про те, що ОСОБА_1 була обізнана про вчинення оскаржуваних дій ДВС доказів не надано, а відтак відсутні підстави вважати пропущеним 10-денний строк на оскарження.

За змістом ст. 1 ГПК України сторони звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

ОСОБА_1 не довела, що діями ВДВС Алчевського МУЮ порушені будь-які її інтереси.

До суду має звертатись особа, яка вважає, що її права порушені. Такою особою за змістом скарги є ОСОБА_3 При цьому звернення ОСОБА_3 має відповідати приписам ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03. № 14 ”Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”.

          В постанові зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

          Акт опису і арешту майна складений в місці здійснення боржником підприємницької діяльності, будь-яких зауважень з боку осіб, присутніх при складанні акту не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, приміщення  за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює підприємницьку діяльність боржниця, належить                ОСОБА_4, яка була присутня при опису і арешті майна, і не мала зауважень до складеного акту, а  відтак немає жодних доказів неправомірності дій державного виконавця ВДВС Алчевського МУЮ і підстав для задоволення скарги.

          Таким чином, доводи скаржника слід визнати неправомірними, скаргу відхилити.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”, суд

у х в а л и в:

1. Доводи суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 щодо звільнення з-під арешту майна, яке  не належить ОСОБА_1 визнати неправомірними, скаргу відхилити.

Суддя                                                                                 О.В. Рябцева