КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2011                                                                                           № 44/735-б-49/113-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від заявника не з’явився;

від апелянта ОСОБА_1 – представник за дов. б/н від 25.08.2010р.;

від Товариства з Обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна: ОСОБА_2 – представник за дов. б/н від 10.06.2011р.;

від Публічного Акціонерного товариства акціонерний банк “Укргазбанк”: ОСОБА_3 – представник за дов. №391 від 16.06.2011р.;

від компанії ЮТІЛіА ЛІМІТЕД: ОСОБА_4 – представник за дов. б/н від  13.07.2011р.ю;

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії”

на ухвалу Господарського суду

міста Києва

від 06.07.2011р.

у справі № 44/735-б-49/113-б (суддя Митрохіна А.В.)

за заявою Фірми “Союз-Віктан ЛТД” (Товариства з обмеженою відповідальністю)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Фірма “Союз-Віктан ЛТД” (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі-заявник) звернулася до суду першої інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство Фірми “Союз-Віктан” ЛТД, оскільки останній має кредиторську заборгованість за грошовими зобов’язаннями у сумі 643081237,48 грн. та заборгованість перед бюджетом зі сплати акцизного збору 110083777,18 грн., що становить більше трьохста  мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України “Про державний бюджет на 2009рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва  від 06.07.2011 р. у справі № 44/735-б-49/113-б відмовлено у задоволенні клопотання Компанії ЮТІЛІА ЛІМІТЕД (EUTILIA LIMITED) про припинення провадження у справі. Відмовлено у задоволенні клопотання АТ “Сбербанк Росії” про припинення провадження у справі. Відмовлено у задоволенні клопотання АТ “Сбербанк Росії” про залишення заяви Фірми “Союз-Віктан ЛТД” (Товариства з обмеженою відповідальністю) без розгляду. Призначено розпорядником майна Фірми “Союз-Віктан ЛТД” (Товариства з обмеженою відповідальністю) арбітражного керуючого ОСОБА_5.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство “Дочірній банк Сбербанку Росії” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу від 06.07.2011р. у справі № 44/735-б-49/113-б в частині призначення розпорядника майна ОСОБА_5

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з’ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що господарським судом міста Києва без достатніх правових підстав, при неповному дослідженні всіх обставин справи було призначено розпорядника майна.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. у справі № 44/735-б-49/113-б, скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.          Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/14 від 15.08.2011р. в зв’язку з виробничою необхідністю, розгляд апеляційної скарги у справі №44/735-б-49/113-б було доручено колегії суддів під головуванням судді Сулім В.В. суддів Дзюбко П.О., Сотніков С.В.

16.08.2011р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 30.08.2011р. арбітражний керуючий заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2011р. по справі №44/735-б-49/113-б про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_5 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

29.08.2011р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від заявника надійшов відзив в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2011р. по справі №44/735-б-49/113-б про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_5 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.07.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії” -  без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

          05.07.2011р. через канцелярію суду першої інстанції представник Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії”  подав клопотання про припинення провадження у справі про банкрутство.

У  ч. 5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачений вичерпний перелік випадків, коли боржник зобов’язаний звернутися до суду з відповідною заявою. Так у ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказано, що заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора.

Крім того, статтею 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачений вичерпний перелік  специфічних випадків припинення провадження у справі про банкрутство , а саме:

-          боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

-          подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

-           у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

-          затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; затверджено мирову угоду;  

-          затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону;

-           боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

-          кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Пунктом 1 статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Судом при розгляді справи не виявлено обставини, що перешкоджають розгляду справи та підстав для припинення провадження у справі, зокрема і підстав зазначених у постанові пленуму Вищого господарського суду України №

Відповідно пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (заявник, боржник) без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Так, Господарський суд першої інстанції розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії”, а саме посилання останнього, що заява боржника не містить документів, які б підтверджували безспірність грошових вимог та відсутність переліку і повного опису заставленого майна, правомірно дійшов висновку, що дані посилання не відповідають дійсності, оскільки до заяви про порушення справи про банкрутство  був доданий зазначений перелік, про що свідчить додаток № 3-4, крім того у п. 4.5 Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вказано, ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність (реальну чи потенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини. Тому від боржника не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.

23.11.2009р. постановою державного виконавця Магди С.Г. підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві було відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва №51/339 про стягнення з Фірми “Союз-Віктан” ЛТД (ТОВ) 8068665,52 грн.

Наказ було видано для примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2009р. по справі №51/339, яке вступило в законну силу 20.07.2009р., яким було вирішено стягнути з Фірми “Союз-Віктан” ЛТД (ТОВ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорний та Микола” 6624118,92 грн. основного боргу, 584247,69 грн. інфляційних, 114005,66 грн. 3% річних, 720480,75 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрата на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виконавче провадження на виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2009р. по справі №51/339 було відкрите до моменту порушення провадження у справі про банкрутство  Фірми “Союз-Віктан” ЛТД (ТОВ).

Рішення господарського суду м. Києва по справі №51/339 та постанова про відкриття виконавчого провадження є додатковими доказами, що підтверджують неплатоспроможність боржника, та підлягають дослідженню та оцінці судом під час проведення підготовчого засідання, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону  України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство ознаки його неплатоспроможності  з’ясовуються у підготовчому засіданні.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не наведено жодної  підстави відмови у задоволенні клопотання про залишення заяви боржника про порушення провадження по справі про банкрутство без розгляду.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що в матеріалах справи  відсутні докази прийняття рішення про ліквідацію боржника, а генеральний директор боржника не мав повноважень на звернення до господарського суду  з відповідною заявою, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених цим Законом.

Так, прийняття органом боржника, уповноваженим відповідно до  установчих документів або законодавства  прийняти рішення про ліквідацію боржника, рішення про звернення в господарський суд з заявою боржником про порушення справи про банкрутство, є окремою підставою  для такого звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону  України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником).

Київський апеляційний господарський суд відзначає, що статут заявника (Фірма “Союз-Віктан”) не відносить питання підписання заяв про банкрутство до виключної компетенції Загальних зборів чи іншого органу Товариства. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” рішення власника боржника про звернення боржника до господарського суду додається до відповідної заяви боржника, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, звернення до суду першої інстанції з заявою про банкрутство було обов’язком, а не правом боржника, на виконання вимог ч. 5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і керівник боржника (генеральний директор) правомірно звернувся до господарського суду міста Києва з відповідною заявою.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмовити у задоволенні клопотання АТ “Сбербанк Росії” про залишення заяви Фірми “Союз-Віктан” ЛТД без розгляду.

Відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в ухвалі про призначення  розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури  розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний  керуючий, наявність у нього організаційних  та технічних можливостей  виконувати обов`язки розпорядника майна  у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” обов`язки.

 Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

  Якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

  Відповідно до п. 6 ст. 3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Пункт 5 зазначеної статті встановлює, що  арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках;  в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

 При цьому, відповідно до. п. 9 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

 Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Господарський суд першої інстанції розглянувши кандидатуру арбітражного керуючого Сербін І.І. для призначення її розпорядником майна у справі  правомірно відхилив її кандидатуру з наступних підстав.

Згідно з абзацом 1 статті 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на розпорядника майна покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном банкрута на період провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи викладене боржник у справі не наділений правом надання суду пропозицій кандидатури розпорядника майна. Зазначеної позиції додержується Вищий господарський суд України у постанові №44/735-б від 18.05.2011р.

Розглянувши кандидатуру арбітражного керуючого Алілова Сергія Вікторовича для призначення його розпорядником майна у справі суд першої інстанції правомірно відхилив її кандидатуру з наступних підстав.

При виборі кандидатури розпорядника майна слід враховувати, зокрема, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий та обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Розгляд справ у господарських судах України обмежений процесуальними строками, а згідно поданих арбітражним керуючим Авіловим С.В. даних станом на 23.06.2011р. він є розпорядником майна, ліквідатором, керуючим санацією у п’яти підприємствах.

Господарський суд першої інстанції розглянувши кандидатуру арбітражного керуючого Ревуцької Тетяни Казимирівни (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_1 від 14.10.2009р., дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії 08.10.2009 НОМЕР_2) для призначення її розпорядником майна у справі правомірно задовольнив дану кандидатуру, з огляду на наступне.

Так, арбітражний керуючий не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів;  арбітражний керуючий  має дозвіл на провадження діяльності арбітражних керуючих (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_2 від 14.10.2009, дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії 08.10.2009 НОМЕР_2); має вищу економічну освіту; кандидатура арбітражного керуючого  ОСОБА_5 відповідає усім організаційним  та технічним вимогам  щодо виконання обов`язків розпорядника майна  у справі №44/735-б-49/113-б.

Чинне законодавство не містить будь-яких обмежуючих умов при призначенні кандидатури розпорядника майна відносно здійснення ним такої діяльності включно на постійній основі. Доказів заінтересованості ОСОБА_5 стосовно боржника апелянтом не надано. Твердження, що ОСОБА_5 не здійснює діяльність арбітражного керуючого на постійні основі, оскільки працює з 2010р. на посаді першого заступника голови ДГА “Агентство з питань банкрутства” не є правовою підставою для відмови у призначенні даної кандидатури розпорядником майна, адже перелік підстав за наявності яких суд вправі призначити особу в якості арбітражного керуючого передбачено законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що розпорядник майна ОСОБА_5 не є суб’єктом підприємницької діяльності, оскільки відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця НОМЕР_3 виданого Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.11.2009р. ОСОБА_5  є Фізичною особою-підприємцем – зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Порушення у  справі про банкрутство Фірми “Союз-Віктан” ЛТД (ТОВ) було здійснено на підставі ч. 5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

На момент порушення справи  про банкрутство за заявою самого боржника і на момент проведення підготовчого засідання, кредитори боржника (визнані судом) у справі відсутні.

Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави розгляду кандидатури арбітражного керуючого, запропонованого апелянтом, оскільки апелянт на день розгляду справи в суді першої інстанції не мав статусу сторони у справі (кредитор), а отже не мав права пропонувати свою кандидатуру розпорядника майна.

Оскільки декілька арбітражних керуючих самостійно подали заяви до господарського суду першої інстанції про участь у справі, суд враховуючи що порушення провадження та призначення підготовчого засідання відбулось ще в 2009р. та з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів цілком правомірно обрав (враховуючи відповідні критерії та обмеження) та призначив арбітражного керуючого ОСОБА_5 розпорядником майна Фірми “Союз-Віктан” ЛТД (ТОВ).

При цьому, посилання апелянта на неможливість призначення розпорядника майна поза межами підготовчого засідання спростовуються нормами ст.ст. 11, 13 Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

          З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись 6, 11, 49, 50, 51, 82 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії”, залишити без задоволення.

2.  Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2011р. у справі  №44/735-б-49/113-б - залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 44/735-б-49/113-б повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді