Справа № 297/2133/17

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород кримінальне провадження 11-кп/4806/657/23, за апеляційною скаргою прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.09.2023.

Цим вироком:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, із середньою освітою, непрацюючий, раніше судимий згідно вироку Мукачівського районного суду Закарпатської області від 27.11.2015 за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки 01 (один) місяць, засуджений:

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки;

- за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 02 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Змінений цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про стягнення моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Речові докази: вила, дерев`яний брусок, штикова лопата та металева палиця червоного кольору, яка зберігаються у камері зберігання речових доказів Берегівського РВП, - знищено.

Згідно вироку, ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_8 05.06.2017 приблизно о 02 год, знаходячись у громадському місці, а саме на площадці біля Будинку Культури, що розташований по вул. Каштеі, 7 у с. Батрадь Берегівського району, разом із невстановленою слідством групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи

-2-

протиправний характер своїх дій та їх караність, бажаючи настання їх протиправних наслідків, нехтуючи присутністю численного натовпу відпочиваючих на святкуванні, присвяченому дню вказаного села, умисно, застосував фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_11 та інших осіб, що не побажали звертатися до медичного закладу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 109 від 20.06.2017, потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесне ушкодження у вигляді забійної рани потиличної ділянки голови зліва, яке виникло від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею по ударному механізму спричинення та напрямком дії сили перпендикулярно та мало місце не менше одного удару тупим твердим предметом в голову. По ступені тяжкості вказане тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначної стійкої втрати працездатності у відповідності з п. 2.3.1 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень».

Крім того, 05.06.2017 приблизно о 02 год ОСОБА_8 , знаходячись у громадському місці, а саме на площадці біля Будинку Культури, що розташований по вул. Каштеі, 7 у с. Батрадь Берегівського району, діючи умисно, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, бажаючи настання їх протиправних наслідків, перебуваючи у натовпі відпочиваючих на святкуванні, присвяченому дню вказаного села, умисно, тупою частиною штикової лопати наніс удар по тулубу потерпілої ОСОБА_13 , внаслідок чого спричинив останній тілесне ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 111 від 08.06.2017, потерпіла ОСОБА_9 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 отримала тілесне ушкодження у вигляді синця задньої бокової поверхні грудної клітки зліва, закритий перелом 10-го ребра зліва по задньо-підпахвовій лінії. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути одномоментно від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею по ударному механізму спричинення, яким могла бути дерев`яна ручка лопати та напрямком дії сили перпендикулярно та мало місце нанесення не менше одного удару тупим предметом. По ступені тяжкості ушкодження у вигляді синця задньої бокової поверхні грудної клітки відноситься до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я або незначної стійкої втрати працездатності у відповідності з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень». Ушкодження у вигляді закритого перелому 10-го ребра зліва по задньо-підпаховій лінії відноситься до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, як таких, що викликають тривалий розлад здоров`я, який перевищує період 21 доби, підтверджується результатом рентгенографічного дослідження № 1874 від 08.06.2017 у відповідності з п. 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень».

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій та доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України, просить вироку у частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки, за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік 06 (шість) місяців і на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки. Крім того, прокурор просить виключити з мотивувальної частини цього вироку кваліфікуючу ознаку ч. 1 ст. 122 КК України, а саме спричинення потерпілій ОСОБА_9 значної стійкої втрати працездатності менш як на одну третину, а у решті вирок залишити без зміни. Посилається на те, що суд допустив

-3-

неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м`якості призначеного судом ОСОБА_8 покарання, а також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд безпідставно застосував щодо ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України, оскільки характер та обставини вчинення злочинів, а також дані про особу ОСОБА_8 , не свідчать про те, що його виправлення та перевиховання є можливим без відбування покарання у виді реального позбавлення волі. Звертає увагу на те, що ОСОБА_8 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, відбував покарання у місцях позбавлення волі, після чого через короткий проміжок часу вчинив нові злочини, оголошувався у розшук, що у своїй сукупності свідчить про те, що він не розкаюється у вчиненому, належних висновків для себе не зробив, а повторно вчинив умисні злочини, суспільна небезпечність яких підвищується тим, що додатковими об`єктами є свобода та тілесна недоторканість особи. У матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_8 , а суд першої інстанції врахував таке на підставі голослівної заяви обвинуваченого. Посткримінальна поведінка обвинуваченого ставить під сумнів щирість каяття обвинуваченого та визнання вини, засудження своєї протиправної поведінки, а заява про щире каяття свідчить лише про наміри ОСОБА_8 уникнути справедливого покарання. Крім того, що суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 349 КПК України не здійснив допит обвинуваченого, показання якого мали бути покладені як доказ в обґрунтування вироку. Факт визнання обвинуваченим обставин вчинення злочинних діянь, наведених в обвинувальному акті, не може вважатися допитом обвинуваченого у розумінні ст. 351 КПК України, що узгоджується з постановою ВС від 17.12.2020 у справі № 426/14810/18. Разом із тим, вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України за ознакою спричинення потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, які потягли за собою значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, оскільки такої ознаки не встановлено як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Також прокурор звертає увагу на те, що суд першої інстанції не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 16.01.2023, яким було скасовано вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 03.08.2022 у цьому ж кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження розглядається за відсутності сторони захисту та потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що повідомлення про час та місце розгляду кримінального провадження вказаним учасникам кримінального провадження направлено відповідно до вимог законодавства і вони вважаються належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від них не надходило; відповідно до ст. 28 КПК України кримінальне провадження повинно бути розглянуте і процесуальні рішення повинні бути прийняті у розумні строки; прокурор не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі сторони захисту та потерпілої сторони.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, промову прокурора ОСОБА_5 , яка частково підтримала апеляційну скаргу та просила скасувати вирок щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

-4-

Відповідно до ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.

Відповідно до ст. 349 КПК України після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з`ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх

-5-

позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого статтею 381 цього Кодексу.

Колегія суддів уважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції не дотримані передбачені ст. 7 КПК України загальні засади кримінального провадження, допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин, зокрема, викладені у вироку висновки не підтверджені наведеними у ньому доказами, які були досліджені під час судового розгляду, у зв`язку з чим такий не може бути визнано законним та обґрунтованим.

Колегія суддів уважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не дотримані і приписи ст. 349 КПК України.

Із журналу судового засідання від 14.09.2023 не вбачається, що сторонам кримінального провадження належним чином роз`яснювались положення ст. 349 КПК України, зокрема, що суд першої інстанції з`ясовував в учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст обставин, які ними не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснював їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Разом з тим, у вироку не викладені показання обвинуваченого ОСОБА_8 щодо обставин вчинення ним кримінальних правопорушень, зокрема часу, місця, способу їх вчинення, що в свою чергу свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про те, що обвинувачений щиро кається у вчиненому. При цьому, із журналу судового засідання вбачається, що допит обвинуваченого тривав одну хвилину.

Тому, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 349 КПК України не здійснив допит обвинуваченого, показання якого мали бути покладені як доказ в обґрунтування вироку, а факт визнання обвинуваченим обставин вчинення злочинних діянь, наведених в обвинувальному акті, не може вважатися допитом обвинуваченого у розумінні ст. 351 КПК України, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 426/14810/18.

Крім того, визнавши доведеним обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України, суд у мотивувальній частині вироку не зазначив, які саме дії вчинив ОСОБА_8 , що полягали у застосуванні фізичного насильства щодо потерпілого ОСОБА_12 та інших осіб, тобто не встановив обставини діяння, яке мало місце 05.06.2017, при цьому залишивши поза увагою і те, що на такі обставини не вказується і в обвинувальному акті та повідомленні ОСОБА_8 про підозру.

Також, апеляційний суд визнає слушними і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України за ознакою спричинення потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, які потягли за собою значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, оскільки такої ознаки не встановлено як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів уважає, що встановлений, як вказується у вироку, судом першої інстанції, відповідно до ст. 349 КПК України, порядок дослідження доказів, що полягав лише у формальному допиті обвинуваченого ОСОБА_8 та дослідженні даних про його особу, - суперечить положенням вищевказаної норми кримінального процесуального закону, породжує обґрунтовані сумніви у розумінні обвинуваченим її положень.

-6-

Такий порядок дослідження доказів судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, свідчить і про порушення судом приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - права особи на справедливий суд, а також права на захист.

Не вмотивованим є вирок і в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, оскільки суд послався на одні й ті ж обставини як для призначення покарання у виді позбавлення волі, так і для звільнення обвинуваченого від його відбування з іспитовим строком.

Наведене вище свідчить про те, що висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що в свою чергу свідчить про неповноту судового розгляду, а саме судом не досліджувались обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, у зв`язку із чим вирок щодо ОСОБА_8 не може бути визнаний законним та обґрунтованим.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що на вищезазначені недоліки вказувалось в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 16.01.2023, якою скасовано попередній вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 03.08.2022 щодо ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадження, однак при новому розгляді, залишивши поза увагою вимоги ч. 3 ст. 415 КПК України, якою передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, суд першої інстанції не усунув цих недоліків, що є неприпустимим.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які віднесено до істотних порушень вимог КПК України, і які колегія суддів Закарпатського апеляційного суду не може виправити, використовуючи свої повноваження, що у свою чергу, відповідно до ст. 412, 415 КПК України, є безумовною підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду прокурор не заявляла клопотання про дослідження апеляційним судом тих чи інших доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги, а просила скасувати вирок з направленням кримінального провадження до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об`єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред`явленим сторонами кримінального провадження доказам у їх сукупності, а також викладеним у апеляційній скарзі прокурора доводам, і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, тобто ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, з урахуванням положень ст. 370-374 КПК України.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги прокурора про м`якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання підлягають до ретельної перевірки та відповідної оцінки при новому розгляді кримінального провадження та прийнятті судового рішення.

Тому, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

-7-

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.09.2023, щодо ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді