Справа № 188/2583/24

Провадження № 1-кп/188/393/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді  ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023046370000166 від 07.04.2023, що надійшла 18.10.2024 від прокурора Першотравенської окружної прокуратури, стосовно 

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Врадіїівка Миколаївської області, громадянин України, освіта середня-спеціальна, розлучений, працює трактористом у ФОП ОСОБА_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, моб. тел. НОМЕР_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

                                           В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 згідно з рішенням Павлоградського міського суду від 28.04.2014, на підставі якого виданий виконавчий лист № 185/3745/14-ц від 12.05.2014, зобов`язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.04.2014 і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до 10.08.2021.

Однак, ОСОБА_3 , свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками, всупереч вимогам ст. 51 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України, які зобов`язують батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, утримувати дитину до досягнення повноліття, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Так, ОСОБА_3 у період часу з квітня 2022 року по листопад 2023 року, знаючи про свій обов`язок сплачувати аліменти, маючи умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), ігноруючи рішення суду та ухиляючись від його виконання, будучи працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, від надання в оренду земельної ділянки, а також заробітну плату за офіційним місцем роботи, аліменти на утримання сина ОСОБА_9 не сплачував, будь-якої іншої допомоги не надавав, у результаті чого утворилась заборгованість по виплаті встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) за період часу з квітня 2022 року по листопад 2023 року в розмірі 33 317 гривень 13 копійки, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Під час досудового розслідування 17 жовтня 2024 року прокурор Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 уклали угоду про визнання винуватості відповідно до норм статей 469 та 472 КПК України, у якій дійшли згоди щодо істотних для цього кримінального провадження обставин; правової кваліфікації дій підозрюваного як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); покарання у виді громадських робіт строком сто годин.   

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно зі ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, кримінальних правопорушень невеликої чи середньої тяжкості, тяжких кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілий та законний представник потерпілого надали письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості та призначення узгодженої сторонами угоди міри покарання.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифіковану Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України,  та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою № 9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Суд (національний), який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Обвинувачений визнає свою вину у скоєнні кримінального правопорушення і просить затвердити угоду.   

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абзацом 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її невиконання.

Захисник обвинуваченого не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, вважав, що угода не порушує прав та інтересів обвинуваченого.

Прокурор підтримала угоду і просила суд її затвердити.

Потерпілий та його представник надали суду заяви про розгляд кримінального провадження за їхньої відсутності.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, потерпілий та його законний представник надали згоду на укладення такої угоди, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, існують фактичні підстави для визнання винуватості, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов`язання, взяті за угодою обвинуваченою, виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, особі обвинуваченого, який раніше не судимий, задовільно характеризується на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховує пом`якшуючу покарання обставину у вигляді щирого каяття, обтяжуючі покарання обставини відсутні, узгоджене сторонами угоди покарання обране в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, та вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 17 жовтня 2024 року і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Майнова шкода не завдана. Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався і підстав для його обрання немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 368 - 376, 468 - 476, 392 - 395, 532 КПК України, суд

                                                 У Х В А Л И В:

Затвердити  угоду про визнання винуватості, яку уклали 17 жовтня 2024 року прокурор Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_5 та підозрюваний у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді громадських робіт на строк сто годин.  

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд  Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. 

Суддя ОСОБА_1