ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  2-а-663/10/2202                                                   

Головуючий у 1-й інстанції:  Волкова О.М.

Суддя-доповідач:  Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді:  Матохнюка Д.Б.

суддів:  Залімського І. Г.,  Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Віньковецькому районі Хмельницької області  на постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Віньковецькому районі Хмельницької області  про перерахунок пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області про визнання дій щодо відмови їй в перерахунку пенсії стосовно щомісячного підвищення, як дитині війни згідно вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", - неправомірними та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення "дитина війни" у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням раніше виплаченої суми за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року позов задоволено, а саме: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Віньковецькому районі Хмельницької області щодо відмови в перерахунку пенсії стосовно виплати щомісячного підвищення як дітям війни згідно вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", - неправомірними та зобов'язано відповідача вчинити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року включно, з врахуванням раніше виплачених позивачу сум за вказаний період.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій  посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено  судом першої інстанції та  знайшло своє підтвердження  при  апеляційному розгляді  справи, позивач має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсій за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної 30 % доплати до пенсії, як дитині війни.

Відповідно до ч. 1 ст. 28  Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином,  новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.  

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів , яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Кечко проти України”)

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача вчинити дії по нарахуванню та виплаті позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року включно, з врахуванням раніше виплачених позивачу сум за вказаний період не вірно застосував норми процесуального права.

Так, суд першої інстанції у оскаржуваній постанові зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області №332/Д-07 від 26 листопада 2010 року позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті спірної надбавки до пенсії в результаті чого остання у місячний термін звернулась до суду.

Проте, даний висновок суду першої інстанції є невірним, оскільки в даному випадку позивачем не оскаржується рішення управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області №332/Д-07 від 26 листопада 2010 року і на підставі даного рішення управління не може звернутись до суду з вимогою про стягнення грошових коштів, а вимоги носять зобов`язальний характер й тому на них розповсюджуються строки, передбачені ч. 2 ст. 99 КАС України.

Так, ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції мав би на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в частині стягнення недоплаченої пенсії за період з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року включно  без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та положення ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підлягає захисту з 02 червня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.

В силу  п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками  розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно  до  п.  4  ч. 1 ст. 202 КАС України підставами  для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення  нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.  

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

    Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Віньковецькому районі Хмельницької області  задовольнити  частково .

Постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії, -  скасувати.  

Позовні  вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області вчинити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року включно, - залишити  без  розгляду .

Прийняти нову постанову.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення   до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тобто 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" з 02 червня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум за вказаний період.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

          Головуючий                                         /підпис/                     Матохнюк Д.Б.

          Судді                                                  /підпис/                     Залімський І. Г.

                                                            /підпис/                     Курко О. П.

          З оригіналом згідно:

           секретар