ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №: 953/6050/22         Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/2508/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження строку тримання під вартою обвинуваченій

У Х В А Л А

                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 13 11 2024 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій.

Крім того, задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» стосовно ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, на шістдесят днів, тобто до 11 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

На зазначену ухвалу слідчого судді, захисник обвинуваченої – адвокат ОСОБА_7 ,подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу, відмовивши прокурору у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 . Разом з цим просить змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на такий, який не пов`язаний з позбавленням волі, у виді цілодобового домашнього арешту, або альтернативного заходу у виді застави, у мінімальному розмірі, визначеному КПК України.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на необгрунтованість судового рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи. Ризики, заявлені прокурором, вважає відсутніми.

Вважає, що застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту або у виді застави, було б достатнім для забезпечення виконання покладених на обвинувачену обов`язків.

На думку захисника, ризик переховування обвинуваченої від суду є недоведеним, оскільки ОСОБА_6 вже другий рік перебуває під вартою, стороною обвинувачення вже втретє змінюється обвинувачення, безпідставно відкладається судовий розгляд по причині неявки свідків, а розгляд справи починається спочатку. Як зазначає захисник, за вказаний період жодного разу не надходило повідомлень, скарг від сторони обвинувачення чи учасників процесу, що обвинувачена намагалася знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин по справі. Всі докази по справі перебувають під захистом сторони обвинувачення. Вказує, що ОСОБА_9 тривалий період часу перебувала на тимчасово окупованій території, жодних доказів на підтвердження того, що вона мала намір чи чинила спробу виїхати за межі населеного пункту за місцем свого проживання, стороною обвинувачення не надано.

Захисник вважає, що чинити вплив на свідків обвинувачена не може, оскільки обрання останній запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, унеможливить будь-який контакт з учасниками по справі, що підтвердили свідки обвинувачення, які пояснили, що на них не здійснювався тиск з боку обвинуваченої. Доказів, що обвинувачена має реальну можливість і мотиви вчиняти тиск на свідків, стороною обвинувачення не надано.

На думку захисника, позиція обвинуваченої, її належна процесуальна поведінка під час судового розгляду справи, бажання надавати пояснення, щоб довести свою невинуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, свідчить про відсутність у неї наміру перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Захисник вважає, що подія кримінального правопорушення недоведена і просить врахувати відомості стосовно обвинуваченої, яка в 2020 році перенесла оперативне втручання на серці, та має ряд супутніх захворювань: ІХС, стабільну стенокардію напруги ІІ ф.кл., гіпертонічну хворобу ІІ ст., потребує постійного нагляду кардіолога і прийому відповідного медикаментозного лікування, що неможливо в умовах слідчого ізолятора, про що є довідка з медкартки.

Крім того, наголошує, що обвинувачена має постійне місце проживання. Весь час, який обвинувачена працювала на посаді секретаря Вільхівської сільської ради, де працює і на теперішній час, вона зарекомендувала себе справжнім професіоналом, відданим і люблячим свою справу, сумлінно виконує свій службовий обов`язок. Ні при яких обставинах не допускала розголошення державної таємниці, трудову дисципліну ніколи не порушувала. З 2015 року вона є депутатом в сел.Кутузівка, дуже чутлива до потреб людей, з розумінням ставиться до питань, що виникають та враховує їх. Має авторитет серед мешканців селища, тверду проукраїнську позицію та не передавала будь-які матеріальні ресурси окупантам. Просить взяти до уваги, що обвинувачена проживає з матір`ю, яка потребує постійного догляду внаслідок хвороби.

Вважає, що обвинувачення не підтверджено належними і допустимими доказами. Зазначає, що обвинувачена раніше не була судима, будь-яких повідомлень про підозру їй не вручалось, матеріальні збитки по справі відсутні.

З огляду не вищевикладене, вважає, що продовження стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою призводить до порушень, на які вказував ЄСПЛ, а тому погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 , наявність у неї постійного місця роботи та проживання, сталого доходу, утриманців та доказів наявності невідповідності доводів обвинувального акту фактичним обставинам справи, на думку захисника, свідчать про можливість застосувати стосовно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту або застави, що цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої та забезпечить її конституційне право на збереження життя і здоров`я, а також на справедливий суд.

        Позиції учасників апеляційного провадження.

Захисник, обвинувачена та прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Перед початком судового засідання від захисника обвинуваченої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 надійшла заява з проханням проводити розгляд справи без неї та її підзахисної. Від прокурора жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, не надходило. На особистій участі прокурор також не наполягав.

Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст. 405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду за відсутності обвинуваченої, її захисника та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку внаслідок чого даний ризик є актуальним.

Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у співпраці з окупаційною владою, а саме проти основ національної безпеки України, що є найбільш небезпечним посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад під час дії воєнного стану, що з урахуванням розміру покарання, яке їй може бути призначене, в разі визнання винуватою, може свідчити про те, що обвинувачена може переховуватись від суду. При цьому тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також колегія суддів погоджується з тим, що з урахуванням відомостей і конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченій, та враховуючи, що свідки у кримінальному провадженні – це місцеві жителі сел.Кутузівка Харківського району Харківської області, яких ОСОБА_6 може знати у зв`язку зі своєю депутатською діяльністю та має можливість впливати на їхню життєдіяльність, використовуючи своє положення депутата та секретаря Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, існує можливість незаконного впливу обвинуваченою на свідків у даному кримінальному провадженні.

Обґрунтованість обвинувачення підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та неефективним.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як вбачається з клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно  ОСОБА_6 , ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, при цьому сторона обвинувачення надала оцінку протиправності дій, скоєних обвинуваченою, тяжкості покарання, у разі доведення її винуватості, відомостям, які характеризують особу обвинуваченої та навела підстави, які вказують про необхідність продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

       З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , враховуючи його тяжкість, вчинення під час дії воєнного стану, тобто за тяжких обстави, в яких опинилося суспільство, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.

        З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому належним чином дослідив всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченої стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються відомостями, наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.

Твердження в апеляційній скарзі щодо наявності у обвинуваченої міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та сталого доходу, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини існували на час подій, які їй інкримінуються і вони не стали стримуючим фактором для обвинуваченої при вчиненні протиправних діянь. Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Доводи захисника, пов`язані з неможливістю перебування під вартою обвинуваченої внаслідок наявності захворювань, на думку колегії суддів, не є обов`язковою підставою для зміни останній запобіжного заходу, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що обвинувачена позбавлена можливості отримувати необхідне лікування в умовах слідчого ізолятора. Не надано також апелянтом і доказів неможливості, у зв`язку із хронічними захворюваннями, перебування обвинуваченої в умовах СІЗО.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої з приводу недоведеності пред`явленого обвинувачення об`єктивними відомостями не підтверджені. Питання щодо винуватості або невинуватості на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання підлягають оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. В даному випадку, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать про обґрунтованість підозри та висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання її причетності до вчинення інкримінованих їй дій.

Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченої та обставин кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченої.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -, -

      П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 13 11 2024 року про продовження щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої за ч.2 ст.111 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 11 січня 2025 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

____________ _______________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_4         ОСОБА_3