КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-213/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:    Білий М.М.   

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" червня 2011 р.                                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                            Хрімлі О.Г., Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И ЛА:

ОСОБА_2 29.09.2010 року звернувся до Куликівського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до УПФУ в Куликівському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 29.09.2007 року по 31.12.2007 року, також з 22.05.2008 року по 29.09.2010 року.

Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги за період з 30.03.2010 року по 29.09.2010 року задоволено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

В свою чергу, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною правовою нормою, мінімального розміру пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року – 695,00 грн., з 01.04.2010 року – 706,00 грн., з 01.07.2010 року – 709,00 грн..

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ч.1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період до 29.03.2010 року включно, то судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення в цій частині, з огляду на наступне.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення його без розгляду, а не для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, позовні вимоги щодо відмови нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період до 29.03.2010 року включно підлягають залишенню без розгляду, а постанова суду про відмову позову в цій частині –скасуванню в зв’язку з порушенням норм процесуального права.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову в межах строку звернення є правомірним, проте, оскільки позивач з даним позовом звернувся 29.09.2010 року, Куликівський районний суд Чернігівської області повинен був зазначити дату, з якої необхідно проводити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, саме з 29.03.2010 року.

Зважаючи на те, що по суті позов вирішено правильно, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування або зміни постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову, проте зазначає, що датою, з якої необхідно проводити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни є 29.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 197, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області – задовольнити частково.

Постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову за період з 29.09.2007 року по 29.03.2010 року включно – скасувати, позовні вимоги в цій частині – залишити без розгляду.

Датою, з якої необхідно проводити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни вважати 29.03.2010 року

В решті постанову суду – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                           В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                                   О.Г. Хрімлі

                                                                                                                             Н.М. Літвіна