КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-388/11                                      Головуючий у 1-й інстанції:   Ковальчук Л.М.    

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" червня 2011 р.                                                                                                м. Київ

 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                            Хрімлі О.Г., Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И ЛА:

ОСОБА_2 12.01.2011 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року та в подальшому, а також здійснити перерахунок пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та у відповідності до ст. 40, 43 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2011 року позовні вимоги за період з 12.07.2010 року задоволено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Крім того, апелянт зауважує, що копія оскаржуваної постанови на адресу управління надійшла 10.02.2011 року тому просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи те, що оскаржувану постанову відповідач отримав із запізненням, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни”в розумінні ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про державний бюджет України”на відповідний рік.

ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року – 709,00 грн.  

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Щодо твердження апелянта, що розглядатись в судовому засіданні мають лише позовні вимоги за шість місяців до звернення в суд по дату винесення рішення суду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежуватиме право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 15.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2. до УПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними.

Позивач має право на перерахунок з 12.07.2010 року, оскільки з даним позовом він звернувся 12.01.2011 року.

Отже, позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 11.07.2010 року включно, слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, а не для відмови в позові.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови в позові в цій частині, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в позові, та залишення позовних вимог без розгляду в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області – задовольнити частково.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову за період з 01.01.2006 року по 11.07.2010 року включно – скасувати, позовні вимоги в цій частині – залишити без розгляду.

В решті постанову суду – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                           В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                                   О.Г. Хрімлі

                                                                                                                             Н.М. Літвіна