КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2702/10                                              Головуючий у 1-й інстанції:Требух Н.В.

                                                                                                     Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

            Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                            Хрімлі О.Г., Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И ЛА:

ОСОБА_2 22.09.2010 року звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2009, 2010 роки.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2010 року позовні вимоги за 2009 рік та з 01.01.2010 року по 21.03.2010 року включно залишено без розгляду.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2010 року позовні вимоги за період з 22.03.2010 року по 22.09.2010 року задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Крім того, апелянт зауважує, що копію оскаржуваної постанови отримав із запізненням, а тому просить про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи те, що оскаржувану постанову позивач отримав із запізненням, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.

Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Також, колегія суддів зазначає, що будь-яким іншим законом, крім Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Адміністративний позов задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 22 листопада 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова – залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2010 року – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова –залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 листопада 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                           В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                                   О.Г. Хрімлі

                                                                                                                             Н.М. Літвіна