КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-424/10                                     Головуючий у 1-й інстанції: Хлопецький О.С.

                                                                                                     Суддя-доповідач: Файдюк В.В.  

У Х В А Л А

Іменем України

"30" червня 2011 р.                                                                                                м. Київ

 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                            Хрімлі О.Г., Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області на постанову Барського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни”, -

В С Т А Н О В И ЛА:

ОСОБА_2 16.11.2010 року звернувся до Барського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до УПФУ у Барському районі Вінницької області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 04.11.2010 року.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково: зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.05.2010 р. по 30.11.2010 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Частиною першою ст. 183-2 КАС України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов’язково застосовується скорочене провадження, а тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв’язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни”в розумінні ст. 1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни” відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про державний бюджет України”на відповідний рік.

Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Адміністративний позов задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Щодо відмови судом першої інстанції у вимозі позивача про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у майбутньому колегія суддів зазначає, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі щомісячних пенсійних виплат в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує особа в разі досягнення нею передбаченого Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В даному випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок).

Таким чином, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежуватиме право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 15.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до УПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними.

Тому позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогою нарахувати додаткову пенсію відповідно до збільшення прожиткового мінімуму за період з 30.11.2010 року та в подальшому.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне державне соціальне підвищення до пенсії, як дитині війни за період до 16.05.2010 року включно, то судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення в цій частині, з огляду на наступне.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позову без розгляду, а не для відмови в його задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а позовні вимоги щодо зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період до 16.05.2010 року включно підлягають залишенню без розгляду, в зв’язку з порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області – задовольнити частково.

Постанову Барського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне державне соціальне підвищення до пенсії, як дитині війни за період до 16.05.2010 року включно –скасувати, позов в цій частині – залишити без розгляду.

В решті постанову суду – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                           В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                                   О.Г. Хрімлі

                                                                                                                             Н.М. Літвіна