КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-4264/10 Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Хрімлі О.Г., Літвіної Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И ЛА:
ОСОБА_2 01.11.2010 року звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова з адміністративним позовом до УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за квітень 2010 року по вересень 2010 року та в подальшому.
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2010 позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.. 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01.05.2010 року по 18.11.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Адміністративний позов задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Щодо відмови судом першої інстанції у вимозі позивача про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 18.11.2010 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дана виплата є щомісячною державною соціальною допомогою та позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогою нарахувати додаткову пенсію відповідно до збільшення прожиткового мінімуму з 18.11.2010 року та в подальшому.
Таким чином, доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 листопада 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова – залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2010 року – без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова – залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 листопада 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.Г. Хрімлі
Н.М. Літвіна