ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. 

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, м. Ужгород (далі -  ОСОБА_1)

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 

зі справи № 02-04/11-6116

за позовом ОСОБА_1

про визнання статусу на подання позову.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.04.2007 (суддя Якимчук Л.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. -головуючий, судді Юркевич М.В. і Городечна М.І.), у прийнятті позовної заяви “про визнання статусу на подання позову” відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У прийнятті зазначених судових рішень попередні судові інстанції виходили з непідвідомчості даної справи господарському суду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ОСОБА_1 просить: “з'ясувати для чого прихована прізвище секретаря” (суду); “Держ. мито з інвалідів нестягати”; “порушити та провадити справу”; “викликати в судове засідання в якості свідка секретаря і взяти пояснення”; “судове засідання записати технічними засобами згідно    ст. 6 ЦПК, ст. 4 Гпк України”; “скасувати постанову ухвали від 03.07.07р. та 20.04.07р. та інші 12 ухвал де були вказані відповідач”. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарським судом  норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 відповідно до статті 111⁴ ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

У судове засідання Вищого господарського суду України            ОСОБА_1 або його представник не з'явився.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ОСОБА_1 (позивач) є фізичною особою, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- вимоги в порядку, визначеному Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,         ОСОБА_1 не заявлялися;

- у позовній заяві не визначено відповідача зі справи.

За приписами статті 1 ГПК України:

- право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися, зокрема, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У цій справі:

- попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що ОСОБА_1, будучи фізичною особою, не набув у встановленому порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- названими інстанціями не встановлено і скаржником не наведено обставин, які свідчили б про те, що в даному випадку будь-яким законодавчим актом передбачено право ОСОБА_1 як фізичної особи на звернення саме до господарського суду.

Місцевим господарським судом також зазначено, що відповідно до статті 12 ГПК України, якою визначено підвідомчість справ господарським судам, до такої підвідомчості не віднесено справи “про визнання статусу на подання позову”.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про необхідність відмови у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України, згідно з яким суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

З приводу “приховання” апеляційним господарським судом (на думку скаржника) “прізвища секретаря суду” слід зазначити таке. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції має бути зазначено, зокрема, склад суду, і в оскаржуваній постанові його зазначено (Кузь В.Л. -головуючий суддя, судді Юркевич М.В.,               Городечна М.І.). Стаття 4⁶ названого Кодексу, визначаючи склад господарського суду, не відносить до такого складу секретаря судового засідання, а тому зазначення його прізвища в постанові апеляційної інстанції не є обов'язковим.

Що ж до клопотання скаржника про “скасування інших 12 ухвал, де були вказані відповідач”, то за даною касаційною скаргою такі ухвали фактично не оскаржувалися (скаржником не зазначено дати їх винесення, найменування суду, яким їх винесено, суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права при їх винесенні, найменування іншої сторони у відповідній справі чи справах), що унеможливлює розгляд відповідного клопотання.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями  111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 20.04.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 зі справи № 02-04/11-6116 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 -без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов