Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 липня 2011 року Справа № 2а-6211/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників сторін: не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконними дій щодо стягнення виконавчого збору, зобов’язання повернути з державного бюджету суму стягнутого виконавчого збору в розмірі 4470,90 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
19 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - Позивач) до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі - Відповідач) про визнання незаконними дій щодо стягнення виконавчого збору, зобов’язання повернути з державного бюджету суму стягнутого виконавчого збору в розмірі 4470,90 грн.
Ухвалою суду від 22 липня 2011 року у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні в Артемівському відділі державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції знаходиться виконавчий напис № 6138, вчинений 05.07.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про звернення стягнення на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2008, колір сірий, що належить ОСОБА_2. Відповідачем в ході проведення виконавчих дій було здійснено опис та арешт зазначеного автомобіля. 01.07.2011 року заставне майно було реалізоване на аукціоні.
Відповідно до протоколу про проведення аукціону рухомого майна № 1311061-2 від 01.07.2011 року ціна продажу заставного майна склала 56000,00 грн., з яких комісійна винагорода торгівельної організації склала 6720,00 грн. Решта коштів, отриманих від реалізації заставного майна, а саме 49280,00 грн., були перераховані переможцем аукціону до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції.
Грошові кошти, отримані від реалізації заставного майна були розподілені відповідачем відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХIV, а саме: 100,00 грн. стягнені, як витрати на проведення виконавчих дій; 4470,90 грн. перераховані до Державного бюджету України як виконавчий збір; 44709,10 грн. були перераховані Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк».
Позивач зазначив, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про заставу» N 2654-XII від 02.10.1992 року, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Крім того, відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» N 2654-XII від 02.10.1992 року, яка визначає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, тому позивач вважав, що сума у розмірі 4470,90 грн., була стягнута відповідачем неправомірно.
Виходячи з викладеного, представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з’явились, про дату місце і час розгляду справи повідомлялись належним чином, правом надання заперечень не скористались.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606), виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст.5 Закону № 606, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, 05.07.2010 року було вчинено виконавчий напис за № 6138, про звернення стягнення на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2008, колір сірий, що належить на праві власності ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (аркуш справи 15).
Відповідно до ст.. 17 Закону № 606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до ч.1 та 2 ст.24 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до статті 20, 21 Закону України «Про заставу» N 2654-XII від 02.10.1992 року (далі Закон N 2654) звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Згідно п. 2 статті 27 Закону № 606, у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення.
Судом встановлено, що на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про відкриття виконавчого провадження відповідачем було відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого напису № 6138, вчиненого 05.07.2010 року (аркуш справи 14).
Згідно Протоколу № 1311061-2 про проведення аукціону по реалізації арештованого рухомого майна, 01.07.2011 року автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2008, колір сірий, що належить на праві власності ОСОБА_2, було реалізовано на аукціоні (аркуш справи 16).
Відповідно до протоколу про проведення аукціону рухомого майна № 1311061-2 від 01.07.2011 року ціна продажу заставного майна склала 56000,00 грн., з яких комісійна винагорода торгівельної організації склала 6720,00 грн. Решта коштів, отриманих від реалізації заставного майна, а саме 49280,00 грн., були перераховані переможцем аукціону до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції.
Грошові кошти, отримані від реалізації заставного майна були розподілені відповідачем відповідно до вимог статті 43 Закону № 606, а саме: 100,00 грн. стягнені, як витрати на проведення виконавчих дій; 4470,90 грн. перераховані до Державного бюджету України як виконавчий збір; 44709,10 грн. були перераховані Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» як стягувачу (аркуш справи 18).
Згідно п. 1 статті 43 Закону № 606, розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми;
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 19 Закону N 2654 визначає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до статті 1 Закону N 2654 , в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, відповідно довідкової інформації інформаційно-аналітичного центру «Ліга» від 28.04.2007 року, термін «кредитор» у цивільному праві визначається як сторона в зобов’язанні, яка має право вимагати від іншої сторони – боржника виконання обов’язку здійснити певні дії: виконати роботи, передати майно тощо, або утриматись від них; у банківському кредитуванні кредитор – сторона кредитної угоди, яка надала іншій стороні (позичальнику) кошти в тимчасове користування.
Визначення позивачем переважності Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» перед іншими кредиторами (заставодержателями) щодо одержання задоволення з вартості заставленого майна, в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання відповідно до ст.. 1 Закону N 2654, суд не приймає до уваги, оскільки Артемівський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції не є кредитором (заставодержателем) у правовідносинах, що виникли між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та боржником (заставодавцем) ОСОБА_2.
Таким чином дії відповідача при стягненні виконавчого збору були виконані на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та діючим законодавством.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо стягнення виконавчого збору, зобов’язання повернути з державного бюджету суму стягнутого виконавчого збору в розмірі 4470,90 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконними дій щодо стягнення виконавчого збору, зобов’язання повернути з державного бюджету суму стягнутого виконавчого збору в розмірі 4470,90 грн. відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 01 серпня 2011 року.
Суддя А.А. Лагутін