Категорія №10.3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 серпня 2011 року Справа № 2а-5866/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 03-06/1070 від 10.06.2011),
відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 19.05.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Шахта «Перевальська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
06 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Шахта «Перевальська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 621429,02 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у порушення вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ДП «Шахта «Перевальська» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів. Так на підприємстві замість 30 інвалідів працювало 14 інвалідів. За 16 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2011 мав самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 606509,12 грн. Оскільки вищезазначена сума не була своєчасно сплачена, позивачем нарахована пеня у розмірі 14919,90 грн.
Загальна сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом становить 621429,02 грн.
За таких обставин позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовін вимоги визнав частково, надав заперечення на адміністративний позов (а.с.25), у яких зазначив, що суму адміністративно-господарських санкцій відповідач визнає у повному обсязі. У задоволенні позовних вимог стосовно стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14919,90 грн. просив відмовити, у звязку із невірним нарахуванням та безпідставністю стягнення суми пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.
Фонд соціального захисту інвалідів згідно п.3, 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.9 зазначеного Положення є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, — у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст.20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Частина 4 статті 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.
Судом установлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, складеного відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ДП «Шахта «Перевальська» у 2010 році складала 762 особи, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні» - 30, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 14 (а.с.18).
У звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік відповідачем самостійно визначено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 606509,12 грн.
За розрахунком позивача розмір нарахованих адміністративно-господарських санкцій не сплачених відповідачем до 15 квітня 2011 року складає 606509,12 грн. (а.с.17).
Згідно наданого позивачем розрахунку, сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 14919,90 грн.
За змістом ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми №10-ПІ поданий відповідачем до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту 17 січня 2011 року (а.с.18).
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ДП «Шахта «Перевальська» до Перевальського районного центру зайнятості протягом 2010 року надало 11 звітів форми № 3-ПН (а.с.5-16).
Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що відповідачем не працевлаштовано необхідну кількість інвалідів, суд вважає, що ДП «Шахта «Перевальська» мала сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 606509,12 грн. до 15 квітня 2011 року.
За таких обставин суд вважає за потрібне стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за 16 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами.
Що стосується розміру пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій, нарахованої позивачем відповідачу, суд зазначає таке.
Як встановлено у судовому засіданні, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст.20 Закону № 875-ХП строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст.20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
З розрахунку суми позову вбачається, що ставка НБУ – 7,75%, кількість днів у 2011 році – 365, одноденний розмір пені – 0,03%, кількість днів прострочення з 16.04.2011 (наступний день після граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій у добровільному порядку) по 06.07.2011 (день звернення до суду із позовом) – 82 дні. Таким чином сума пені, яку необхідно сплатити становить (606509,12 грн. х 0,03%) х 82 дні = 14919,90 грн.
Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 02 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Шахта «Перевальська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства «Шахта «Перевальська» (місцезнаходження: 94301, Луганська область, м. Перевальськ, вул. Технічна, 1, код ЄДРПОУ 26497452) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач ВДК Перевальського району р/р 31211230700241 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046917, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції у розмірі 606509,12 грн. (шістсот шість тисяч п’ятсот дев’ять гривень дванадцять копійок) та пеню у розмірі 14919,90 грн. (чотирнадцять тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять гривень дев’яносто копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 08 серпня 2011 року.
СуддяК.О. Пляшкова