ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

26 лютого 2008 р.

№ 4/345

 

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Козир Т.П.

 

суддів :

Мележик Н.І.,  Подоляк О.А.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Краматорський шифер”

 

на рішення

від 19.11.2007 р. господарського суду Донецької області

 

у справі

№ 4/345

 

за позовом

ТОВ “Краматорський шифер” (надалі -Товариство)

 

до	СПД ОСОБА_1 (надалі -Підприємець)

 

про	стягнення 20456,79 грн.

 

за участю представників:

 

від позивача

-  не з'явились

 

від відповідача

-  не з'явились

 

В С Т А Н О В И В:

 

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.2007 р. (суддя Гринько С.Ю.) позов задоволено частково: стягнуто з Підприємця на користь Товариства 322,95 грн. пені, 60,60 грн. 3% річних; в частині стягнення заборгованості в сумі 12 700 грн. в порядку ст. 80 ГПК України провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору; в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням частково, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні процентів за користування чужими коштами та прийняти нове рішення про задоволення вказаних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.06.2007 р. між Товариством (постачальник) та Підприємцем (покупець) укладено договір поставки № 41-Р (надалі -Договір), відповідно до умов якого Товариство зобов'язалось передати, а Підприємець прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті та за цінами, які визначені специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.4 Договору розрахунок за поставку товару здійснюється в порядку 100% попередньої оплати впродовж трьох днів з моменту пред'явлення рахунку. В разі, якщо постачальник здійснив поставку без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити поставку впродовж десяти днів з моменту відвантаження.

Судом досліджено, що Товариство свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, поставивши Підприємцю продукцію відповідно до специфікації на суму 30 528 грн., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю. Натомість, Підприємець свої зобов'язання належним чином не виконав, в порушення умов Договору одержану продукцію оплатив частково в сумі 17 828 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 12 700 грн.

В процесі розгляду справи, Підприємець визнав позов частково та сплатив суму основного боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 12 700 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності .

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленої продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 7.6 Договору взаємовідносини сторін, які не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд встановив обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у звязку з чим правомірно задовольнив  позовні  вимоги  про стягнення з Підприємця пені та 3% річних.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за неправомірне користування чужими коштами з мотивів її необґрунтованості.

Відповідно до п. 1 ст. 111⁹ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 4³, 4⁷, 33, 34, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України та частин 1, 2 статті 111⁷ ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111⁷ ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

 

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу ТОВ “Краматорський шифер” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2007 р. у справі № 4/345 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

 

 

С у д д і                                                                                            Н. Мележик

 

 

                                                                                                         О. Подоляк