ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

20 лютого 2008 р.

№ 2/96

 

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Козир Т.П.

 

суддів :

Мележик Н.І.,  Подоляк О.А.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ЗАТ “Ужгородський лісокомбінат”

 

на постанову

від 24.10.2007 р. Львівського апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 2/96

 

за позовом

ЗАТ “Ужгородський лісокомбінат” (надалі -Товариство)

 

до	ПП ОСОБА_1  (надалі -Підприємець)

 

про	визнання договору недійсним

 

за участю представників:

 

від позивача

-  не з'явились

 

від відповідача

-  ОСОБА_2

 

В С Т А Н О В И В:

 

В травні 2007 р. Товариство звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Підприємця про визнання недійсним договору купівлі-продажу споруд від 28.10.2004 р. та про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно.

Підприємець проти задоволення позову заперечував.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.08.2007 р. (суддя Ремецькі О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 р. (судді: Мурська Х.В., Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.), в позові відмовлено з підстав неправомірності та необґрунтованості пред'явлених вимог.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.10.2004 р. між Товариством (продавець) в особі голови правління та Підприємцем (покупець) укладено договір купівлі-продажу споруд (надалі -Договір), відповідно до умов якого Товариство продало, а Підприємець придбав споруди, що належать Товариству та розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна.

Відповідно до п. 3 Договору продаж вчинено за 33 360 грн., згідно звіту про оцінку вартості майна від 19.03.2004 р. Вказану суму продавець одержав до підписання договору.

Передача майна була здійснена 28.10.2004 р., про що складено акт приймання-передачі.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про власність" (чинного на момент укладання Договору) суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами..

Частинами 1, 2 ст. 4 цього Закону визначено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Частинами 1, 4 ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства.

Судами всебічно досліджено статут Товариства, затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів від 16.08.2001 р. та зареєстрований 05.10.2001 р. Ужгородською районною державною адміністрацією.

Згідно п. 7.4.6 статуту Товариства до компетенції правління віднесено укладання угод на суму, що не перевищує еквівалент 10 тисяч доларів США.

Відповідно до п. 7.4.10 статуту Товариства роботу правління очолює голова правління, який призначається спостережною радою.

Пунктами 7.4.14, 7.4.15 зазначеного статуту голові правління надані повноваження від імені товариства без довіреності, представляти товариство перед третіми особами у взаєминах з українськими, іноземними юридичними та фізичними особами. Крім того, він має право розпоряджатися майном та коштами товариства та укладати будь-які угоди та інші акти, необхідні для забезпечення діяльності товариства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в пункті 2 постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 238, 239 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Колегія суддів вважає, що в процесі розгляду справи суди повно та всебічно дослідили подані сторонами докази, зокрема, статут Товариства, яким голові правління товариства надано право без довіреності укладати угоди на суму, що не перевищує еквівалент 10 тисяч доларів США, підставно застосували норми права, що регулюють спірні відносини сторін, та дійшли правомірних висновків щодо відсутності підстав для визнання Договору недійсним.

Судами враховано, що в силу специфіки діяльності товариства, підпорядкованості правління ревізійній комісії та спостережній раді, звіти голови правління повинні затверджуватись спостережною радою щорічно, а тому суди мотивовано спростували доводи позивача про те, що Товариству не було відомо про відчуження основних засобів.

Висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам  справи,  нормам  матеріального  і  процесуального  права,  є  законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 111⁹ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4³, 4⁷, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно відмовлено у позові. Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилалось Товариство в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України та частин 1, 2 статті 111⁷ ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111⁷ ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу ЗАТ “Ужгородський лісокомбінат” залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 р. у справі № 2/96 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

 

 

С у д д і                                                                                            Н. Мележик

 

 

                                                                                                         О. Подоляк