ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/5283/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представника позивача Вареника В.М.
представника позивача Кайноги Є.В.
представника відповідача Решетило В.В.
представника третьої особи Бутенко-Бережної О.А.
представника третьої особи Батюк Д.В.
прокурора Зіма В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Сім-Сім" до Комунального підприємства "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; Головне управління статистики у Дніпропетровській області, Новомосковська міська рада про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
06 травня 2011 року приватне підприємство «Сім-Сім» (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі – відповідач) треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Головне управління статистики у Дніпропетровській області, Новомосковська міська рада про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії з вимогами про визнання рішення Комунального підприємства Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про внесення відомостей до державного реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно наявності державної власності (підвал загальною площею 47 кв. м. та вбиральня) в цілісному майновому комплексі – магазин, що розташований за адресою: м. Новомосковськ, пл. Перемоги, 10, що належить на праві власності приватному підприємству «Сім-Сім», а також внесення аналогічних відомостей до технічного паспорта № 9 від 27.01.2006 р. – не чинним; зобов’язання Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» відновити становище, яке існувало до прийняття рішення, а саме: внести зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначивши, що приватному підприємству «Сім-Сім» на праві власності належить цілісний майновий комплекс, який складається з приміщення магазину загальною площею 199,6 кв. м., підвалу загальною площею 47,0 кв. м., та убиральні, розташований за адресою: м. Новомосковськ, пл. Перемоги, 10; зобов’язання видати приватному підприємству «Сім-Сім» новий технічний паспорт, відповідно до якого вказати, що приватне підприємство «Сім-Сім» є власником цілісного майнового комплексу, який складається з приміщення магазину загальною площею 199,6 кв. м., підвалу загальною площею 47,0 кв. м., та убиральні, розташований за адресою: м. Новомосковськ, пл. Перемоги, 10.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що позивачем був придбаний цілісний майновий комплекс магазину № 30 «Тамара», куди входить не тільки загальна площа, а ще й підвальне приміщення та вбиральня. Відповідно до акту оцінки вартості майна, предметом оцінки був цілісний майновий комплекс, у тому числі і підвал, оскільки він є допоміжним приміщенням магазину і його невід’ємною частиною. У відповідача не було підстав для видачі нового технічного паспорта. Дії відповідача стосовно внесення до державного реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно наявності державної власності (підвал загальною площею 47,0 кв. м. та вбиральня) в цілісному майновому комплексі, що належить на праві власності приватному підприємству «Сім-Сім», а також внесення аналогічних відомостей до технічного паспорта № 9 від 27.01.2006 р. є незаконними.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що згідно документів, які знаходяться в матеріалах справи, площа магазину складається з загальної площі 199,1 кв. м. та підвалу 47,0 кв. м. Позивачем не придбаний в приватну власність підвал, площею 47,0 кв. м. Акт оцінки майна та інвентарні картки не є підставою для реєстрації права власності за позивачем. Також представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду, ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши, що вимоги не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість, наполягала на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду.
Представник третьої особи – Новомосковської міської ради, заперечувала проти позовних вимог, просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне. Всі обґрунтування та докази позивача про наявність у нього права власності на підвальне приміщення та вбиральню магазину «Тамара» базуються лише на акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу» від 21.02.1993 р. Вказаний акт не є підтвердженням права власності, оскільки в самому акті не зазначено, чи увійшло приміщення підвалу з вбиральнею до приватизації. Згідно договору купівлі-продажу позивач придбав приміщення, площею 199,6 кв. м., таким чином, підвал з вбиральнею, площею 47,0 кв. м., не були предметом договору купівлі-продажу та не увійшли до приватизації позивачем державного майна. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області підтверджено факт приватизації лише приміщення магазину «Тамара» загальною площею 199,6 кв. м. та зазначено, що підвальне приміщення не увійшло до приватизації. Позивач надав реєстратору договір купівлі-продажу нерухомого майна площею 199,6 кв. м., а саме, приміщення магазину «Тамара», що і було зареєстроване. Враховуючи вказані обставини, дії Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» стосовно реєстрації права власності є правомірними.
Представник третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в судовому засіданні зазначила, що не може надати пояснень по суті спору, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області будь-якою інформацією стосовно договору купівлі-продажу нерухомого державного майна – магазину № 30 «Тамара» не володіє.
Представник третьої особи - Головного управління статистики у Дніпропетровській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, прокурора, представників третіх осіб, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.06.1993 р., індивідуальне мале підприємство «Сім-Сім» придбало приміщення магазину № 30 «Тамара», загальною площею 199,6 кв. м., що знаходиться у м. Новомосковську по вул. 195 Стрілецької дивізії, 16.
Як зазначено в протоколі про хід торгів на аукціоні по продажу приміщення магазину № 30 «Тамара» від 17.04.1997 р., зазначене нерухоме майно було придбане індивідуальним малим підприємством «Сім-Сім», ціна продажу склала 67500000 крб.
Згідно державного акту купівлі-продажу об’єкта приватизації, виданому індивідуальному малому підприємству «Сім-Сім», підприємство придбало магазин № 30 «Тамара».
Відповідно до державної статистичної звітності - інформації про приватизаційне майно підприємства, організації, установи за 1993 р., поданою органом приватизації, в рядку «повна назва об’єкта приватизації» зазначено: «приміщення магазину № 30 «Тамара».
Відповідно до Розпорядження про перереєстрацію малого підприємства «Сім-Сім» та статуту підприємства, була здійснена перереєстрація малого підприємства «Сім-Сім» у приватне підприємство «Сім-Сім», яке було зареєстроване рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів від 18.09.1997 р.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, приватне підприємство «Сім-Сім» зареєстроване 18.09.1997 р. та має ідентифікаційний код 13449204.
В інвентарній картці № 001996 обліку основних коштів (для будівель та споруд) на павільон П-69-«А» по вул. 195 Стрілецької дивізії зазначена загальна площа 199,6 кв. м. та підвал – 36,6 кв. м.
31.03.1997 р. позивач звернувся до Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» з заявою про проведення інвентаризації магазину «Сім-Сім». Після обстеження нерухомого майна техніком БТІ складено експлікацію, в якій вказано підвал площею 47,0 кв. м.
29.09.1997 р. приватне підприємство «Сім-Сім» звернулося до Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» з заявою про проведення реєстрації поточних змін. Після цього позивачу було видано довідку-характеристику від 06.10.1997 р. № 2471, в якій в переліку будівель та споруд відсутній підвал, зазначена загальна площа 199,1 кв. м.
В технічному паспорті № 57.-1 від 29.09.1997 р. міститься план підвалу, в експлікації зазначено вхід в підвал та підвал - всього 47,0 кв. м. та загальна площа з переліком приміщень – всього 199,1 кв. м.
17.01.2006 р. приватне підприємство «Сім-Сім» звернулося до Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» з заявою про видачу витягу з реєстру прав на нерухоме майно. Позивачу було видано план земельної ділянки та експлікацію від 01.02.2006 р. з відміткою про знаходження підвалу площею 47,0 кв. м. та вбиральні у державній власності.
В технічному паспорті № 9 від 27.01.2006 р. міститься план підвалу, в експлікації зазначено вхід в підвал та підвал - всього по підвалу 47,0 кв. м. та загальна площа з переліком приміщень – всього по першому поверху 199,1 кв. м., також зазначена площа об’єкту – всього 246,1 кв. м. Належним чином завірена копія вказаного технічного паспорту міститься в матеріалах справи 2а-5078/10/0470, які були витребувані для огляду за клопотанням позивача.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії САА № 145305 від 02.03.2006 р., виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, на праві приватної власності приватному підприємству «Сім-Сім» належить приміщення магазину № 30 «Тамара», загальною площею 199,1 кв. м.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер витягу: 9989563 від 02.03.2006 р., приватному підприємству «Сім-Сім» на підставі вказаного свідоцтва про право власності належить приміщення магазину № 30 «Тамара», загальною площею 199,1 кв. м.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Серії СВХ № 142717, номер витягу 9990986 від 02.03.2006 р., загальна площа приміщення магазину № 30 «Тамара» становить 246,1 кв. м. та складається з приміщення магазину № 30 «Тамара» площею 199,1 кв. м. та площі підвалу 47.0 кв. м., який залишився у державній власності.
З листа Фонду державного майна України від 22.01.2009 р. № 10-20-825 вбачається, що Фонд державного майна України вважає, що предметом договору купівлі-продажу від 23.06.1993 р. є лише приміщення магазину № 30 «Тамара», загальною площею 199,6 кв. м., за умови відсутності інших договорів, які б свідчили про продаж підвалу зазначеного магазину, загальною площею 47,0 кв. м.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі – державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно ст.ст. 17, 18 зазначеного Закону України, державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об’єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об’єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор прав у межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об’єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.
Згідно п. 5 Розділу V Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 р. № 157/6454 правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно є: договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя,спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна,що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду; свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України; договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобов'язання; рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації; дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом; свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається Фондом державного майна; свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі і в межах повноважень та у спосіб. що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку. Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно встановлений Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 р. № 157/6454, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Документи, на які робить посилання позивач, а саме: технічний паспорт, інвентарна картка, акт оцінки нерухомого майна не зазначені додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно як правовстановлювальні документи.
Правовстановлювальними документами, зазначеними в додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є договір купівлі-продажу від 23.06.1993 р., свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серії САА № 145305 від 02.03.2006 р., видане виконавчим комітетом Новомосковської міської ради.
Судом встановлено, що загальна площа об’єкту магазину № 30 «Тамара» становить 246,1 кв. м. і складається з площі приміщень по першому поверху 199,1 кв. м. та площі підвалу 47,0 кв. м.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.06.1993 р., індивідуальне мале підприємство «Сім-Сім» придбало приміщення магазину № 30 «Тамара», загальною площею 199,6 кв. м., що знаходиться у м. Новомосковську по вул. 195 Стрілецької дивізії, 16.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії САА № 145305 від 02.03.2006 р., виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, на праві приватної власності приватному підприємству «Сім-Сім» належить приміщення магазину № 30 «Тамара», загальною площею 199,1 кв. м.
Позивачем не надано суду доказів придбання ним підвалу, площею 47,0 кв. м. та правовстановлювальних документів на вказане приміщення.
За відсутності наведених в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право встановлювальних документів, Комунальне підприємство «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» не мало підстав для реєстрації права власності на підвал площею 47,0 кв. м. за приватним підприємством «Сім-Сім».
Твердження представника відповідача та прокурора про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду не береться судом до уваги, оскільки дана справа протягом тривалого часу розглядалася судами, за результатами розгляду була направлена на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Таким чином, позивач реалізував своє право звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги приватного підприємства «Сім-Сім» необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Сім-Сім» до Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Головне управління статистики у Дніпропетровській області, Новомосковська міська рада про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 12.08.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук