ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа № 2а/0470/7426/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В.  

розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 1447,98 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

  Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 1447,98 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було вказано, що відповідачем - суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_2, порушуючи вимоги Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не здійснюються своєчасні розрахунки у повному обсязі з управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що призвело до утворення заборгованості по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік  на суму 1447 грн. 98 копійок.

Позивач в судове засідання не з’явився, 01.08.2011 р. надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. У клопотанні також зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Борг відповідачем не сплачено.

Відповідач в судове засідання не з’явився вдруге, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Подав заперечення проти адміністративного позову. Відповідач вважає, що суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа, яка сплачує фіксований податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування додержавних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї. У заперечення зазначається, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які є цільовими загальнообов’язковими платежами та не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування доходу – сплаті не підлягають у зв’язку з тим, що це страхові внески. На думку відповідача держава впливає на вибір суб’єктами господарювання напрямів та обсягів використання його доходу лише через податки, тобто виключно через систему оподаткування: загальну або спрощену. У задоволенні позову відповідач просив відмовити.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді   у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. за № 1058- IV, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058- IV).

Статтею 15 Закону №1058-IV передбачено, що платники внесків є роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідач – суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є страхувальником, який повинен сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  від 09.07.2003 року за № 1058-IV (далі – Закону України № 1058-IV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов’язки по нарахуванню, обчисленню і сплати в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У п.6 ч.2 статті 17 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Відповідно до п.5.3.2 Розділу 5 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», страхові внески суб’єктами підприємницької діяльності сплачуються до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав загальний місячний оподатковуваний дохід, на розмір страхового внеску. Страхувальники зобов’язані обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з положеннями Закон України «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. за № 2461-VI фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Зважаючи на положення Закону України за № 2461-VI заперечення відповідача, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які є цільовими загальнообов’язковими платежами та не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування доходу – сплаті не підлягають у зв’язку з тим, що це страхові внески братись до уваги не можуть. Фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), з 1 липня 2010 року зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого податку чи єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Пенсійного фонду у розмірі 10 і 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу. Сума страхового внеску встановлюється Законом.

Зважаючи на розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф 33,2 відсотки, на 2010 рік мінімальний страховий внесок для таких осіб становить у липні-вересні 2010 року – 294,82 грн., у жовтні-листопаді 2010 року – 301,12 грн., у грудні 2010 року – 306,1 гривень.

Таким чином, сума страхового внеску повинна визначатись фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності самостійно, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.

У період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 була платником фіксованого податку частина, якого була перераховано до Пенсійного фонду у сумі 50 гривень.  

Частиною 2 статті 105 Закону України за № 2461-VI встановлено, що оскарження дій страхувальників чи виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється в разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов’язки, які не передбачені цим Законом

Управлінням Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу на адресу відповідача були направлені вимоги про сплату боргу за №Ф721-у від 20.04.2011 р. на суму 569, 64 грн. та за №Ф722-у від 20.04.2011 р. на суму 878, 34 грн., які відповідач одержав 07.05.2011 року. Вимоги не сплачені і не оскаржені.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 ст. 20 Закону України №1058-IV встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Статтею 106 Закону України №1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальникам в строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою). Частиною 5 статті 106 Закону України №1058-IV встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, відповідач не виконав покладених на нього законодавством обов’язків щодо сплати страхових внесків у повному обсязі до настання останнього строку їх сплати, що призвело до утворення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1447,98 гривень.

Статтею 23 Закону України № 1058-IV передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем добровільно не сплачена, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

 Керуючись   ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 1447, 98 гривень – задовольнити.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заборгованість по сплаті страхових внесків у сумі 1447 (одна тисяча чотириста сорок сім) грн. 98 копійок.  

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                       

В.В Ільков