ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5764/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Маковська О.В.
при секретарі судового засідання: Кравець Є.С.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГИС-ЦЕНТР»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18 травня 2011 року звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГИС-ЦЕНТР» на свою користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 1500,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 180,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Позивача до судового засідання надав клопотання, у якому просив суд розглянути справу в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач до суду не з'явився. Судом направлено на адресу відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судову повістку разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви та доданих до неї документів, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Відповідач за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знаходиться, відповідні зміни до Єдиного державного реєстру не подавав.
Згідно частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.
Дослідивши всі документи і матеріали, чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ТОВ «АГИС-ЦЕНТР» подано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ, що має назву «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі - Звіт) за 2009 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, в якому середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2009 році становила 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) - 1 особа.
Відповідно до ч.3 статті 18 вказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2009 році становила 12 осіб, що підтверджується даними звіту за формою №10-ПІ за 2009 рік (а.с.6).
Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 12 осіб, зобов’язаний забезпечити встановлення нормативу 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів.
Також слід звернути увагу на те, що відповідачем у Звіті № 10-ПІ власноруч зазначено в строчці «кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 робоче місце.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем інваліди не працевлаштовані, що підтверджується звітом за формою №10-ПІ за 2009 рік.
Відповідно до частини 3 статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Відповідачем не надано суду доказів надання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.
В матеріалах справи відсутні й інші докази, які б свідчили про вжиття заходів, необхідних для виконання передбаченого чинним у 2009 році законодавством обов’язку здійснити працевлаштування інвалідів.
Відтак, відповідачем не доведено виконання всіх вимог Закону щодо працевлаштування у 2009 інвалідів на підприємстві.
Згідно ч.1 ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2010 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції. Враховуючи, що середньорічна заробітна плата згідно звіту за формою №10-ПІ за 2009 рік. складає 5000 грн, беручи до уваги сплату відповідачем боргу у розмірі 1000 грн., заборгованість відповідача становить (5000:2)х1-1000=1500 грн.
Оскільки на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню у сумі 180,60 грн., то загальна сума боргу, що підлягає сплаті, становить 1680,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені (а.с.7).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд вважає за необхідне зазначити, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створювати інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести відповідний спосіб життя.
У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
За викладених обставин та відповідних доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГИС-ЦЕНТР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГИС-ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 14353067, р/р26001259096 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1500 (одна тисяча) грн.. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГИС-ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 14353067, р/р26001259096 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн.. 60 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
О.В. Маковська