ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3282/11
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
суддів - Головка А.Б. , Клочка К.І.,
при секретарі - Лазаренко У.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Даниленко А.Ф., Чумак А.М.,
представника третьої особи - Даниленко А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Полтавської митниці, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: начальник Полтавської митниці - Лось В.П., головне управління Державного казначейства в Полтавській області про скасування наказів, поновленні на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення остаточного розрахунку, -
В С Т А Н О В И Л А:
19 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Полтавської митниці, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: начальник Полтавської митниці - Лось В.П., головне управління Державного казначейства в Полтавській області про скасування наказів, поновленні на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення остаточного розрахунку.
15 липня 2011 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить скасувати накази про припинення державної служби, поновлення на державній службі, визнання недійсним запису в трудовій книжці, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку в сумі 2425,20 грн., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 11728,78 грн., стягнення витрат на правову допомогу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ті обставини, що наказом Державної митної служби України № 530-к від 28.03.2011 року "Про припинення державної служби" з 29.03.2011 року було припинено його перебування на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу". На підставі вищезазначеного наказу, наказом Полтавської митниці № 108-к від 29.03.2011 року "Про припинення перебування на державній службі" позивач вважається таким, якому припинено з 29.03.2011 року перебування на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця. ОСОБА_1, не погоджується з прийнятими рішеннями, вважає пункт 1 наказу Державної митної служби України №530-к від 28.03.2011 року, в частині припинення з 29.03.2011 року перебування на державній службі в митних органах України, та наказ Полтавської митниці № 108-к від 29.03.2011 року незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач поновленню на державній службі в митних органах на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці з 29.03.2011 року.
Позивач вважає, що спірні накази винесені з грубим порушенням чинного законодавства України, яким врегульовано питання притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб митної служби, без належних правових підстав, його притягнуто до відповідальності за вчинення дій, що перебувають за межами його функціональних обов’язків.
Представник відповідача - Державної митної служби України - проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю.
Представник відповідача - Полтавської митниці - проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: начальника Полтавської митниці –Лось В.П., проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю.
Представник третьої особи - Головного управління державного казначейства в Полтавській області - в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що Наказом Полтавської регіональної митниці від 20 січня 1998 року № 25-к ОСОБА_1 прийнято на роботу інспектором вантажного відділу №1.
Позивачем, згідно із статтею 17 Закону України “Про державну службу” та статтями 408, 413 Митного кодексу України, як державним службовцем 21 січня 1998 року було прийнято Присягу державного службовця, а як посадовою особою митного органу 20 січня 1998 року та 21 квітня 2004 року –урочисте зобов’язання.
Наказом Державної митної служби від 28 березня 2011 року № 530–к “Про припинення державної служби” за порушення Присяги державних службовців припинено 29 березня 2011 року перебування на державній службі в митних органах України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України “Про державну службу” ОСОБА_1, головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці.
У якості підстав видання цього наказу зазначається, що 02 березня 2011 року при митному оформленні за вантажною митною декларацією № 806000010/2011/002134 товару “Посуд столовий скляний-френч-преси” (країна виробництва - Китай), який надійшов за непрямим контрактом на адресу ПП “ОПСВ” (м. Полтава), рівень митної вартості встановив 0,5 дол. США за шт.. та 1,15 дол. США за кг.
В наказі йдеться про те, що аналіз рівня митної вартості на подібний товар за інформацією ЄАІС Держмитслужби України та інших джерел інформації, які є в наявності в Полтавській митниці, свідчить, що рівень митної вартості товару за вантажною митною декларацією № 806000010/2011/002134 від 02.03.2011 є заниженим. Контроль за правильністю визначення митної вартості вищевказаного товару здійснював головний інспектор сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці ОСОБА_9, у якого були підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості та направлення запиту щодо визначення митної вартості до відділу контролю митної вартості та класифікації товарів, що ним здійснено не було в порушення Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.09 р. № 602 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.09 р. за № 669/16685.
В мотивувальній частині наказу наведено, що вказані порушення стали можливими внаслідок неналежного контролю за діями підпорядкованого особового складу з боку головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці ОСОБА_1, на якого згідно з наказом Полтавської митниці від 19.01.2011 року № 19-к тимчасово покладено виконання обов’язків заступника начальника відділу митного оформлення-начальника сектору митного оформлення № 1. Разом з тим усним розпорядженням в.о. начальника Полтавської митниці Лося В.П. митне оформлення вантажу: “Посуд скляний –френч-преси”, переміщення якого через митний кордон України здійснювалось за попереднім повідомленням від 09.02.2011 № 806000010/2011/500203 на адресу ПП “ОПСВ” (м. Полтава), було поставлено на контроль у відділі митного оформлення. Проте т.в.о. заступника начальника відділу митного оформлення –начальника сектору митного оформлення № 1 ОСОБА_1 зазначене розпорядження до підпорядкованого особового складу сектору не довів та не забезпечив здійснення належного митного контролю та митного оформлення вказаного товару.
29 березня 2011 року Полтавською митницею видано наказ № 108-к “Про припинення державної служби”, яким вважати ОСОБА_1, головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення таким, що йому припинено 29 березня 2011 року перебування на державній службі за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України “Про державну службу”.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поясненнями сторін та свідків, 14 лютого 2011 року до відділу митного оформлення Полтавської митниці особою уповноваженою на декларування вантажів на підставі договору ФОП ОСОБА_10, ОСОБА_11, була подана для митного контролю та оформлення вантажна митна декларація разом із пакетом товаросупровідних та комерційних документів на товар: “Посуд столовий скляний, не призначений для пиття, не із свинцевого кришталю, не із зміцненого скла, механічного виготовлення: - френч-пресс…” за кодом товару 7013499900 згідно з УКТ ЗЕД, що надійшов на адресу приватного підприємства “ОПСВ” з Китаю за непрямим зовнішньоекономічним контрактом.
Вантажна митна декларація разом з товаросупровідними та комерційними документами була отримана від декларанта т.в.о. заступником начальника відділу митного оформлення-начальником сектора митного оформлення № 1 ОСОБА_1
В подальшому у ході проведення митного оформлення на підставі висновку Харківської служби з експертного забезпечення митних органів № 15-204 від 16 лютого 2011 року, відділом митного контролю митної вартості та класифікації товарів митниці прийнято рішення про визначення коду товару від 01 березня 2011 року № КТ-806-0148-11, згідно якого код товару задекларованого у ВМД № 806000010/2011/001412 було змінено на код 7013491000 згідно з УКТ ЗЕД та змінено опис товару.
02 березня 2011 року до відділу митного оформлення Полтавської митниці тим же самим декларантом, ОСОБА_11, була подана для митного контролю та оформлення нова вантажна митна декларація разом із пакетом товаросупровідних та комерційних документів на товар: “посуд столовий скляний, не призначений для пиття, не із свинцевого кришталю, із зміцненого скла, являють собою пристрої для заварювання кави, що складаються з металевої підставки з ручкою, металевої кришки, сита та скляного стакана френч-пресс…” за кодом товару 7013491000 згідно з УКТ ЗЕД.
При митному оформленні вантажної митної декларації № 806000010/2011/002134 товару “посуд столовий скляний-френч-преси” виробництва Китаю, що надійшов за непрямим контрактом на адресу ПП “ОПСВ”, рівень митної вартості становив 0,5 дол. США за штуку та 1,15 дол. США за кг. Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснював головний інспектор сектору № 1 відділу митного оформлення ОСОБА_9
Головним інспектором сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення ОСОБА_9 за ВМД № 806000010/2011/002134 було здійснено перевірку правильності визначення митної вартості задекларованих товарів та контроль за справлянням митних платежів.
Після виконання зазначених митних процедур оформлення товару в подальшому було завершене.
04 березня 2011 року Наказом Полтавської митниці від № 151 “Про призначення службового розслідування” було призначено службове розслідування з метою з’ясування правомірності дій посадових осіб митниці під час здійснення митного оформлення товарів “Посуд столовий скляний, не призначений для пиття, не із свинцевого кришталю, із зміцненого скла…” за вантажною митною декларацією від 02.03.11 року № 806000010/2011/002134 та додержання при цьому нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби та Полтавської митниці, розпоряджень, доручень безпосередніх, прямих керівників та своїх службових обов’язків. Для проведення службового розслідування цим наказом призначено комісію та встановлено строки його проведення.
За наслідками проведення службового розслідування складено Акт службового розслідування № 2 від 28.03.2011 року.
В результаті проведення службового розслідування комісія дійшла висновків, про те що, зокрема:
- митне оформлення товару: “Посуд столовий скляний, не призначений для пиття, не із свинцевого кришталю, із зміцненого скла…” за вантажною митною декларацією від 02.03.11 року № 806000010/2011/002134 в порівнянні з інформацією ЄАІС Держмитслужби України про ціни на подібні товари було проведено із заниженою митною вартістю, що призвело до недоборів митних платежів в сумі 12 056,06 грн.;
- митне оформлення товару за ВМД № 806000010/2011/002134 із заниженою митною вартістю стало можливим внаслідок невжиття головним інспектором сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення ОСОБА_9 достатніх заходів, які б забезпечили належний рівень контролю задекларованої у ВМД митної вартості декларантом…;
- митне оформлення товару за ВМД № 806000010/2011/002134 із заниженою митною вартістю стало можливим внаслідок, в тому числі, порушення головним інспектором сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення ОСОБА_1 вимог виконавської дисципліни, що знайшло вираження у його бездіяльності та не доведенні інформації до особового складу підрозділу про необхідність застосування посилених заходів митного контролю…
04 травня 2011 року Полтавською митницею на підставі Акта перевірки № Н/0006/11/806000000/0033964408 від 14.04.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 14 та № 15, про сплату податкового зобов’язання –ввізного мита на суму 3768,52 грн. та податку на додану вартість в сумі 8288,53 грн.
При з’ясуванні обставин виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків, судом встановлено, що Наказом Полтавської митниці від 14 жовтня 2009 року № 229-к “Про проведення стажування працівників митниці” ОСОБА_1, головному інспектору відділу митного оформлення, дозволено пройти стажування на посаді начальника сектору митного оформленні № 1 відділу митного оформлення.
Згідно із звітом про стажування головного інспектора відділу митного оформлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору № 1 відділу митного оформлення від 22 жовтня 2010 року, під час стажування позивач ознайомився, зокрема, із положенням про відділ митного оформлення, вивчив посадову інструкцію начальника сектору відділу митного оформлення Полтавської митниці.
Наказом Полтавської митниці від 20 жовтня 2009 року № 240-к виконання обов’язків начальника сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення покладено на ОСОБА_1, головного інспектора цього ж відділу до закінчення терміну стажування на цю посаду.
Наказом Полтавської митниці від 23 жовтня 2009 року № 248-к “Про призначення працівників на посади та продовження роботи в нових умовах праці” ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення з 26 жовтня 2009 року.
Наказом Полтавської митниці від 05 листопада 2010 року № 383-к “Про переведення працівників”, ОСОБА_1 був переведений на посаду головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення з 08 листопада 2010 року.
Згідно із Посадовою інструкцією головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці, затвердженою 08.11.2010 року, головний інспектор сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці безпосередньо здійснює митний контроль та митне оформлення товарів і оформлення документів, пов’язаних з їх переміщенням через митний кордон України, контролює роботу інспекторського складу ( п. 1.1.). Головний інспектор організовує, планує і контролює роботу інспекторів свого напрямку діяльності та надає їм практичну допомогу (п. 2.1.); перевіряє правильність формування митної вартості та відповідність цін індикативним та мінімальним при здійсненні ЗЕД юридичними особами (п. 2.10); заміщає, за розпорядженням начальника відділу, заступника начальника відділу –начальника сектора на час його відсутності у зв’язку з відпусткою, хворобою та іншими причинами.
Наказом Полтавської митниці від 26 листопада 2010 року № 417-к “Про тимчасове покладення обов’язків” виконання обов’язків заступника начальника відділу митного оформлення-начальника сектора митного оформлення № 1 на період з 29 листопада 2010 року по 10 грудня 2010 року покладено на ОСОБА_1, головного інспектора цього ж сектора та відділу.
Наказом Полтавської митниці від 19.01.2011 року № 19-к “Про тимчасове покладення виконання обов’язків” на ОСОБА_1 тимчасово покладено виконання обов’язків заступника начальника відділу митного оформлення - начальника сектора митного оформлення № 1.
Положеннями пунктів 1.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.7., 2.8., 2.11. Посадової інструкції заступника начальника відділу –начальника сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці, визначено, що заступник начальника відділу –начальник сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці організовує та безпосередньо здійснює митний контроль та митне оформлення товарів і оформлення документів, пов’язаних з їх переміщенням через митний кордон України, контролює роботу підлеглого інспекторського складу; організовує своєчасне та якісне виконання працівниками розпорядчих документів керівництва митниці та розпоряджень керівника відділу. Щоденно доповідає начальнику відділу або його заступнику про оперативну діяльність та зміни в оперативній обстановці; організує, планує і контролює роботу інспекторів свого сектору, надає їм практичну роботу в службовій діяльності; проводить розподіл ВМД між посадовими особами сектору; перевіряє правильність формування митної вартості та відповідність цін індикативним та мінімальним при здійсненні ЗЕД юридичними особами.
На час виконання ОСОБА_1 обов’язків заступника начальника відділу митного оформлення-начальника сектора митного оформлення № 1, позивач за посадою повинен був організовувати своєчасне та якісне виконання працівниками розпорядчих документів керівництва митниці та розпоряджень керівника відділу, у тому числі і головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення ОСОБА_9
В поясненнях, наданих суду позивач зазначає, що його не було ознайомлено із Посадовою інструкцією заступника начальника відділу – начальника сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці. Проте ці доводи не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в ній доказам.
Судом встановлено, що позивач наказом Полтавської митниці від 19.10.09 року № 449 був призначений посадовою особою уповноваженою на розподіл вантажних митних декларацій наданих до митного оформлення у відділ митного оформлення митниці між працівниками підрозділу.
Позивач на день здійснення митного контролю та митного оформлення вантажної митної декларації (далі - ВМД) від 02.03.11 року №806000010/2011/002134 не лише здійснював розподіл ВМД, а й був тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника відділу митного оформлення - начальника сектора митного оформлення № 1.
Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що посадові обов'язки заступника начальника відділу митного оформлення - начальника сектора митного оформлення № 1, які він тимчасово виконував, фактично не були йому доведені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач, в період з 19.01.11 року по 09.03.11 року фактично виконував обов'язки заступника начальника відділу митного оформлення - начальника сектора митного оформлення № 1, згідно наказу Полтавської митниці від 19.01.11 року № 19-к, з даним наказом був ознайомлений під підпис.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, він неодноразово виконував обов'язки заступника начальника відділу митного оформлення - начальника сектора митного оформлення № 1, зокрема з 29.11.10 року по 10.12.10 року згідно наказу від 26.11.10 № 417-к.
Також слід зазначити, що позивач в період з 26.10.2009 року по 07.11.2010 року займав штатну посаду начальника сектора №1 цього відділу.
Позивач під час неодноразового виконання обов’язків заступника начальника відділу митного оформлення - начальника сектора митного оформлення № 1, не доводив до відома керівництва, що його не було ознайомлено із відповідною посадовою інструкцією, а підстави для виконання службових обов’язків заступника начальника відділу митного оформлення - начальника сектора митного оформлення № 1, відсутні.
Факт ознайомлення позивача з Посадовою інструкцією заступника начальника відділу –начальника сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці підтверджують в своїх поясненнях начальник відділу ОСОБА_6 та заступник начальника відділу ОСОБА_13, які були надані під час проведення службової перевірки щодо з’ясування обставин втрати другого примірника зазначеної посадової інструкції, призначеної Наказом Полтавської митниці від 24 травня 2011 року № 373.
В матеріалах справи містяться копія Наказу Полтавської митниці від 24.05.2011 року № 373 “Про призначення службової перевірки” та Довідка про проведення перевірки № 9 від 30 травня 2011 року, якими підтверджується факт втрати другого примірника посадової інструкції заступника начальника відділу митного оформлення - начальника сектора митного оформлення № 1.
Посилання позивача на ту обставину, що йому не було доведено усне розпорядження в.о. начальника Полтавської митниці Лося В.М., яким митне оформлення вантажу: “посуд скляний - френч-преси…” було поставлено на контроль у відділі митного оформлення, спростовується матеріалами справи, поясненнями сторін, та свідків.
Так в поясненнях позивача від 03 березня 2011 року Голові Державної митної служби України йдеться про те, що начальником відділу йому була надана усна вказівка на вжиття посилених заходів щодо визначення коду зазначеного вище товару, про що він звернув увагу інспектора уповноваженого на митне оформлення. Додаткових вказівок як йому так, відповідно, і підлеглим працівникам відділу в подальшому не надавалось.
21 березня 2011 року ОСОБА_1 в поясненнях голові комісії –ОСОБА_15 зазначив, що усі вантажі, які були поставлені на контроль начальнику відділу доводились до відома ОСОБА_1 та начальника відділу ОСОБА_13 одночасно, начальник відділу не надавав вказівок доводити цю інформацію до особового складу; при цьому розпорядження, які надавались начальником відділу особовому складу не містять критеріїв щодо обсягу проведення заходів контролю щодо вантажів які ставляться на контроль.
При наданні оцінки твердженням позивача про неясність та неточність усних наказів та розпоряджень начальника відділу, суд виходить із того, що згідно з підпунктом 12.3. пункту 12 Правил етики поведінки посадових осіб митної служби України, затверджених наказом Державної митної служби України від 16 листопада 2009 року № 1097, при спілкуванні з керівництвом посадова особа зобов'язана: вислуховувати доручення не перериваючи, з наступною постановкою необхідних питань для уточнення.
Свідок ОСОБА_6 –начальник відділу митного оформлення Полтавської митниці в своїх показаннях зазначив, що на виконання розпорядження в.о. начальника Полтавської митниці Лося В.П. митне оформлення вантажу: “Посуд скляний…” (ВМД № 806000010/2011/002134) його усним розпорядженням було поставлено у відділі митного оформлення на контроль, що і було доведено ним особисто до відома т.в.о. заступника начальника відділу митного оформлення –начальника сектора митного оформлення № 1 ОСОБА_1 Усне розпорядження щодо вжиття заходів контролю стосовно вантажу стосувалось, як визначення коду товару так і його митної вартості. Проте ОСОБА_1 зазначене розпорядження не довів до особового складу сектора. З пояснень ОСОБА_6 вбачається, що він не відокремлював в якій саме частині повинні були бути застосовані посилені заходи здійснення митного контролю до визначеного товару. Що під час надання відповідного розпорядження він розраховував, що позивач розуміє процес митного оформлення, який включає в себе певний перелік обов'язкових для проведення процедур.
Свідок ОСОБА_9, показав, що ОСОБА_1, який був його керівником, усне розпорядження про постановку на контроль митного оформлення вантажу: “Посуд скляний…” (ВМД № 806000010/2011/002134) у відділі митного оформлення до його відома не доводив.
Як вже було зазначено вище, положеннями Посадової інструкції заступника начальника відділу –начальника сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці, визначено, що заступник начальника відділу –начальник сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці організовує та безпосередньо здійснює митний контроль та митне оформлення товарів і оформлення документів, пов’язаних з їх переміщенням через митний кордон України, контролює роботу підлеглого інспекторського складу; організовує своєчасне та якісне виконання працівниками розпорядчих документів керівництва митниці та розпоряджень керівника відділу; організує, планує і контролює роботу інспекторів свого сектору, надає їм практичну роботу в службовій діяльності; проводить розподіл ВМД між посадовими особами сектору; перевіряє правильність формування митної вартості та відповідність цін індикативним та мінімальним при здійсненні ЗЕД юридичними особами.
За підпунктом 2.4. пункту 2 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2010 р. за № 1089/18384) державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки.
Згідно із вимогами підпункту 2.10. пункту 2 Загальних правил поведінки державного службовця державний службовець зобов'язаний своєчасно і точно виконувати рішення органів державної влади чи посадових осіб, розпорядження і вказівки своїх керівників.
Підпунктом 4.1. пункту 4 Правил етики поведінки посадових осіб митної служби України, затверджених наказом Державної митної служби України від 16 листопада 2009 року № 1097 передбачено, що посадова особа митної служби відповідає за дії, вчинені нею особисто, а також за дії, вчинені підлеглими за її вказівкою, та зобов'язана, зокрема: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; своєчасно і точно виконувати рішення органів державної влади, розпорядження і вказівки своїх керівників; відмовлятись від виконання доручень, що суперечать чинному законодавству, інформувати про це свого керівника, а в разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Окрім цього згідно з підпунктом 12.3. пункту 12 згадуваних Правил, при спілкуванні з керівництвом посадова особа зобов'язана: вислуховувати доручення не перериваючи, з наступною постановкою необхідних питань для уточнення; виконувати законні вказівки без зайвих розмов і суперечок, залишаючи за собою право мати власну думку з будь-якого питання і висловлювати її у ввічливій та коректній формі; у разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, невідкладно в письмовій формі повідомити про це керівнику, який дав доручення, а в разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року № 3723-XII до кола основних обов'язків державних службовців належить: зокрема безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Під час судового розгляду позивач не довів, що при отриманні розпоряджень від керівника - начальника відділу митного оформлення Полтавської митниці він вживав заходи з уточнення усних розпоряджень; виконував вказівки без зайвих розмов і суперечок; невідкладно в письмовій формі повідомляв про те, що розпорядження постановки на контроль переміщення вантажу через митний кордон України суперечить чинному законодавству, керівнику, який дав доручення, а в разі наполягання на його виконанні - вищій за посадою особі, суду не було надано.
Судом також враховано, що суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, визначає Дисциплінарний статут митної служби України, затверджений Законом України від 6 вересня 2005 року N 2805-IV (надалі –Дисциплінарний статут).
Пунктом 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що посадові особи митної служби під час виконання службових обов'язків діють у межах закону та інших нормативно-правових актів України і підпорядковуються своїм прямим, у тому числі безпосереднім, керівникам.
Прямими керівниками для посадових осіб митної служби є безпосередні керівники та керівники вищого рівня, яким підпорядковані ці особи хоча б тимчасово. Найближчий до підлеглого прямий керівник є його безпосереднім керівником.
За змістом пункт 6 Дисциплінарного статуту розпорядження чи наказ, яким ставиться завдання посадовій особі митної служби, є формою реалізації службових повноважень прямого керівника, згідно з якими він визначає мету і предмет завдання, строк його виконання та відповідальну особу, якій належить його виконати.
Розпорядження можуть даватися як в усній, так і у письмовій формі. Накази видаються тільки у письмовій формі.
Розпорядження чи накази посадові особи митної служби одержують від прямого і, як правило, безпосереднього керівника. У разі одержання розпорядження чи наказу від прямого керівника вищого рівня посадова особа митної служби зобов'язана виконати його та повідомити про це свого безпосереднього керівника (пункт 7 Дисциплінарного статуту).
За таких обставин, що підтверджується показаннями свідків та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України “Про Державну службу”, Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2010 р. за № 1089/18384), Правил етики поведінки посадових осіб митної служби України, затверджених наказом Державної митної служби України від 16 листопада 2009 року № 1097, розпорядження керівництва Полтавської митниці про вжиття заходів посиленого контролю щодо переміщення товару: “посуд столовий скляний, не призначений для пиття, не із свинцевого кришталю, із зміцненого скла, являють собою пристрої для заварювання кави, що складаються з металевої підставки з ручкою, металевої кришки, сита та скляного стакана френч-пресс…” через митний кордон України, яке було йому доведено до відома начальником відділу митного оформлення Полтавської митниці, до підлеглого особового складу не довів.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення порядку проведення службового розслідування та Закону України “Про Дисциплінарний статут митної служби України” в частині порушення порядку притягнення його до відповідальності.
Судом встановлено, що у відповідності до пункту 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року N 2805-IV, Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженою Наказом Державної митної служби України від 13.08.2010 року за № 918 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2011 р. за № 154/18892) Наказом Полтавської митниці від 04 березня 2011 року № 151 “Про призначення службового розслідування” було призначено службове розслідування з метою з’ясування правомірності дій посадових осіб митниці під час здійснення митного оформлення товарів “Посуд столовий скляний, не призначений для пиття, не із свинцевого кришталю, із зміцненого скла…” за вантажною митною декларацією від 02.03.11 року № 806000010/2011/002134 та додержання при цьому нормативно правових актів та інших документів Держмитслужби та Полтавської митниці, розпоряджень, доручень безпосередніх, прямих керівників та своїх службових обов’язків.
Під час проведення службового розслідування воно зупинялось та поновлювалось Наказами Полтавської митниці № 163 від 11.03.2011 р., та № 199 від 22.03.2011 р.
За наслідками проведення службового розслідування складено Акт службового розслідування № 2 від 28.03.2011 року.
З результатами службового розслідування позивач був 28.03.2011 року ознайомлений та під час його проведення надавав свої зауваження і пояснення.
Наказом Державної митної служби від 28 березня 2011 року № 530–к “Про припинення державної служби” та Наказом Полтавської митниці № 108-к “Про припинення державної служби” позивачу припинено перебування на державній службі за порушення Присяги державних службовців.
Посилання позивача на порушення відповідачами Закону України “Про дисциплінарний статут митної служби України” щодо порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності не приймаються судом до уваги, оскільки припинення державної служби, у зв’язку з порушенням присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою для припинення державної служби згідно Закону України “Про державну службу”, і, відповідно, застосування в даному випадку вимог Закону України “Про дисциплінарний статут митної служби України” щодо строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень, є неправомірним.
Під час розгляду справи з метою з’ясування усіх обставин, що мають значення для її вирішення, судом встановлено, що за час роботи в Полтавській митниці позивач мав ряд заохочень у вигляді подяки, оголошені, зокрема, наказом Полтавської митниці від 22 серпня 2001 року № 294-к, від 13 липня 2007 року № 135, наказом Східної регіональної митниці від 19 серпня 2003 року № 457-к; в 2007 році визнаний кращим за професією в Полтавській митниці (наказ № 162 від 16 квітня 2007 року); нагороджений дипломом “Кращий за професією” Державною митною службою України (наказ № 313-к від 23 березня 2007 року).
Судом, виходячи із змісту статті 151 Кодексу законів про працю України, пункту 42 Дисциплінарного статуту митної служби, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року N 2805-IV, якими встановлено, що у разі якщо протягом року після накладення дисциплінарного стягнення до посадової особи митної служби не було застосовано інше дисциплінарне стягнення, вона вважається такою, що не має дисциплінарного стягнення, не приймаються до уваги накази про притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності, і які містяться в матеріалах справи, а саме:
- наказ Полтавської митниці № 22 від 15 січня 2001 року, яким за неналежний рівень організації роботи підрозділу в період виконання обов’язків начальника відділу, допущені при цьому недоліки головного інспектора вантажного відділу № 2 ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність;
- наказ Полтавської митниці № 116-к від 17 червня 2004 року, яким ОСОБА_1, головного інспектора вантажного відділу, за неналежне виконання службових обов’язків при проведенні митного оформлення зовнішньоекономічного вантажу, що призвело до порушень вимог керівництва Держмитслужби, попереджено про неповну службову відповідність;
- наказ Полтавської митниці від 16 березня 2005 року № 27-к “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та вжиття заходів дисциплінарного впливу”головного інспектора відділу митних платежів ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов’язків при проведенні митного оформлення вантажів, що призвело до недоборів митних платежів, і яким ОСОБА_1А, оголошено догану;
- наказ Полтавської митниці від 22 червня 2007 року “Про притягнення посадових осіб відділу митного оформлення № 1 до дисциплінарної”, яким ОСОБА_1, головному інспектору відділу митного оформлення № 1, за неналежне виконання службових обов’язків, визначених посадовою інструкцією, оголошено догану.
Наказом від 15 липня 2010 року № 201–К “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” начальнику сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення ОСОБА_1 за неналежне виконання обов’язків по напрямку боротьби з порушеннями митного законодавства та відсутність результатів в роботі, оголошено зауваження, яке зняте Наказом Полтавської митниці від 22 жовтня 2010 року № 360-К “Про зняття дисциплінарних стягнень”.
Разом з тим наказом Полтавської митниці від 25 січня 2011 року № 28-к “Про притягнення до дисциплінарної за результатами перевірки” ОСОБА_1, головному інспектору сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення було оголошено зауваження. За змістом наказу головний інспектор сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення ОСОБА_1, під час виконання обов’язків заступника начальника відділу митного оформлення-начальника сектора митного оформлення № 1, не вжив заходів по забезпеченню належного виконання вимог листа Департаменту аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту Держмитслужби України від 18.01.11 року № 19/1-12/581-ЕП, що в подальшому потягло не виконання п. 2 листа Держмитслужби України від 06.01.11 № 11/4-10.27/180-ЕП, чим порушив вимоги п. 2.27 своєї посадової інструкції. Зазначений наказ ОСОБА_1 не оскаржував.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині визнання наказів відповідачів про припинення державної служби позивача суд виходить з наступних вимог чинного законодавства України.
Суспільні відносини, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані спеціальним актом законодавства України - Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 року № 3723-XII, який визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, визначає Дисциплінарний статут митної служби України, затверджений Законом України від 6 вересня 2005 року N 2805-IV (надалі –Дисциплінарний статут).
Преамбулою Дисциплінарного статуту передбачено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Положеннями статті 407 Митного кодексу України надається тлумачення терміну "посадові особи" митної служби України, який відносить до вказаної категорії працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.
Віднесення кола осіб, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій у державних органах, до категорії посадових, передбачено статті 2 Закону України "Про державну службу", при цьому посада, відповідно до цієї ж статті, розуміється як визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Статтею 408 Митного кодексу України встановлено, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Згідно із нормою статті 413 Митного кодексу України особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця. Працівники, яким вперше присвоюється спеціальне звання митної служби України, приймають урочисте зобов'язання.
З огляду на викладене, припинення державної служби, у зв’язку з порушенням присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою для припинення державної служби згідно Закону України “Про державну службу”, і, відповідно, застосування в даному випадку вимог Закону України “Про дисциплінарний статут митної служби України” щодо строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень, є неправомірним.
Як вже було зазначено вище, Позивачем, згідно із вимогами статті 17 Закону України “Про державну службу” та статей 408, 413 Митного кодексу України, як державним службовцем було прийнято Присягу державного службовця, а як посадовою особою митного органу –урочисте зобов’язання.
За таких обставин, з моменту прийняття присяги державного службовця, відносини позивача з відповідачем, що склалися внаслідок реалізації права на державну службу та правове становище позивача як посадової особи митного органу, входять до сфери регулювання, в тому числі, й спеціального акта законодавства України - Закону України “Про державну службу”.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року є частиною національного законодавства. Згідно з Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо договорів, 1978 року (Україна приєдналася до неї 17 вересня 1992 року) та статтями 6, 7 Закону України "Про правонаступництво" від 12 вересня 1991 року, Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, а також за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам України.
Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 4 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3933-XII, встановлено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом статті 7 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, підписаною 31 жовтня 2003 року та ратифікованою Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V, кожна Держава-учасниця прагне, в належних випадках і згідно з основоположними принципами своєї правової системи, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи приймання на роботу, набору, проходження служби, просування по службі та виходу у відставку державних службовців і, в належних випадках, інших державних посадових осіб, які не обираються, які, зокрема, ґрунтуються на принципах ефективності й прозорості й на таких об'єктивних критеріях, як бездоганність роботи, справедливість і здібності.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року № 3723-XII до кола основних обов'язків державних службовців належить: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Стаття 14 Закону України “Про державну службу”: встановлює особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, згідно із нормою якої дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Стаття 30 Закону визначає підстави припинення державної служби, які, з огляду на зміст частини 1 цієї статті, можуть бути як загальними, тобто визначеними Кодексом законів про працю України так і спеціальними, - передбаченими у цій нормі. Так, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється, зокрема, у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону (пункт 6 частини 1 статті 30 Закону). Тобто в такому випадку норми Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню, позаяк припинення державної служби за порушення Присяги не можна кваліфікувати як звільнення з ініціативи адміністрації.
Отже дисциплінарна відповідальність публічного службовця є предметом адміністративного права, а трудове законодавство у цьому випадку застосовується субсідіарно, тобто норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
За таких обставин посилання позивача на недотримання відповідачем під час його звільнення вимог Закону України “Про дисциплінарний статут митної служби України” є помилковим, оскільки припинення державної служби, у зв’язку з порушенням присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою для припинення державної служби згідно Закону України “Про державну службу”, і, відповідно, застосування в даному випадку вимог Закону України “Про дисциплінарний статут митної служби України” щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень не відповідає змісту правового регулювання суспільних відносин в сфері проходження державної служби в органах митної служби України, отже є безпідставним.
З огляду на викладене та на доведеність факту несумлінного виконання позивачем своїх службових обов’язків, що свідчить про порушення з його боку присяги державного службовця, а також враховуючи, що відповідачі при прийнятті рішення про припинення проходження позивачем державної служби згідно пункту 6 статті 30 Закону України “Про державну службу” діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, суд дійшов до висновку про правомірність Наказу Державної митної служби від 28 березня 2011 року № 530 –к “Про припинення державної служби”, яким за порушення Присяги державних службовців припинено 29 березня 2011 року перебування на державній службі в митних органах України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України “Про державну службу” ОСОБА_1, головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення Полтавської митниці та Наказу Полтавською митниці від 29 березня 2011 року № 108-к “Про припинення державної служби”, яким вважати ОСОБА_1, головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення таким, що йому припинено 29 березня 2011 року перебування на державній службі за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини першою статті 30 Закону України “Про державну службу”.
За таких обставин не підлягають задоволенню вимога позивача про визнання недійсним запису, зробленого у його трудовій книжці відповідно до наказу Державної митної служби України від 28.03.2011 року № 530-к “Про припинення державної служби” та наказу Полтавської митниці від 29.03.2011 р. № 108-к “Про припинення державної служби” та внесення запису щодо поновлення ОСОБА_1 на державній службі; вимога про стягнення з Полтавської митниці на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Статтею 91 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
За змістом норми статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються проїзд, а також добові в разі переїзду до іншого населеного пункту.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно частини 3 статті 90 цього кодексу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень кодексу встановлено, що положення частини 3 статті 90 набирає законної сили з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.
Як встановлено судом, 05.04.2011 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 471 видане 27 червня 2006 року КДКА Полтавської області) укладено Договір № 22 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат прийняв на себе обов’язки щодо представлення інтересів ОСОБА_1 в Полтавському окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби та Полтавської митниці про скасування наказів від 28.03.2011 року № 530-к та 29.03.2011 року № 108-к, поновлення на державній службі в митних органах України та на займаній посаді, скасування запису про звільнення у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Проте під час розгляду справу ані позивачем, ані його представником –адвокатом ОСОБА_2 не було надано доказів понесених витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та розглядом справи, витрат пов'язаних з оплатою допомоги адвоката, належного розрахунку витраченого робочого часу для виконання умов договору про надання правової допомоги, а так само витрат, пов’язаних із залученням свідків, витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
За таких обставин у вимозі про стягнення з Державного бюджету України всіх судових витрат понесених позивачем під час розгляду справи та пов’язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на правову допомогу, повинно бути відмовлено.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 Кодексу законів про працю встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як встановлено статтею 428 Митного кодексу України держава гарантує оплату праці посадових осіб митної служби України.
Судом, під час розгляду справи встановлено, що позивач –ОСОБА_1 в період з 10 березня 2011 року по 18 березня 2011 року перебував на лікарняному.
Листок непрацездатності ОСОБА_1 був наданий до комісії із соціального страхування 24 березня 2011 року.
Відповідачем – Полтавською митницею допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 (за перші п’ять календарних днів) фактично виплачена 13 квітня 2011 року в сумі 642,04 грн.
В подальшому, в порядку встановленому статтею 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року за № 26, 27 квітня 2011 року до Полтавської митниці надійшли кошти за шостий та послідуючі дні тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 642,04 грн., які і були виплачені позивачу 29 квітня 2011 року, що підтверджується випискою з казначейського рахунку від 27.04.11 р. та від 29.04.11 р., відомость № 72 та платіжне доручення № 27.
Тобто Полтавською митницею було порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України щодо обов’язку здійснити виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації в день звільнення. Сума, виплачена 13 квітня 2011 року, як допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 (за перші п’ять календарних днів) є сумою, що належить працівнику від Полтавської митниці.
Тому, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України Полтавська митниця повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 29 березня 2011 року по 13 квітня 2011 року.
Згідно із довідкою Полтавської митниці № 95 від 14.07.2011 року середньоденна заробітна плата відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, станом на 29 березня 2011 року склала 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 72 копійки.
Кількість робочих днів за період з 29 березня 2011 року по 13 квітня 2011 року склала 12 днів, тобто стягненню з Полтавської митниці підлягає сума 1988 грн. 64 коп. виходячи із розрахунку 165,72 грн. (середньоденна заробітна плата ОСОБА_1А.) х 12 робочих днів = 1988,64 грн.
За таких обставин з Полтавської митниці в рахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто з 29 березня 2011 року по 13 квітня 2011 року, підлягає стягненню 1988 грн. 64 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Адмінстративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Полтавської митниці, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: начальник Полтавської митниці - Лось В.П., головне управління Державного казначейства в Полтавській області про скасування наказів, поновленні на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення остаточного розрахунку, задовольнити частково.
Стягнути з Полтавської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки проведення остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 1988 (одна тисяча дев'ятьсот вісімдесят вісім) грн. 64 копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 1988 (одна тисяча девять сот вісімдесят вісім) грн. 64 копійки допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2011 року.
Головуючий суддя
суддя
суддя Р.І. Молодецький
А.Б. Головко
К.І. Клочко