ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/9422/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Якобчук О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
29 липня 2011 року ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (далі – відповідач) з вимогами про визнання протиправними дій Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_3 в реєстрації права власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2336/2011 від 04 липня 2011 року, скасування рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 25 липня 2011 року про відмову ОСОБА_3 в реєстрації права власності на нерухоме майно – АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2336/2011 від 04 липня 2011 року, зобов’язання Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно – АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2336/2011 від 04 липня 2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що дії державного реєстратора щодо відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно є протиправними, оскільки право власності позивача на майно, що підлягає реєстрації, встановлено рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, яке набрало чинності.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволені позову. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що рішення суду, на яке посилається позивач, не є правовстановлювальним документом, крім того, є невизначеність з земельною ділянкою, на якій розташовано АДРЕСА_1 та площею квартири у наслідок її самостійного перепланування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Рішенням від 04 липня 2007 року Кіровського районного суду м. Дніпропетровська визнано за ОСОБА_3 право власності без введення в експлуатацію на квартиру № НОМЕР_1 в житловому будинку літ.-8,9 поз. 1-18, загальною площею 259,8 кв.м. (житловою 150,4 кв.м.) в тому числі надбудова (поз. 10-15) та приєднане колишнє приміщення ІХ-2 (поз. 9,16-18) за адресою: АДРЕСА_1.
25 липня 2011 року державним реєстратором Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» винесено рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 з зазначенням в якості підстави відмови п. 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 р. № 157/6454, а саме, що подані документи не відповідають вимогам, установленим цим положенням та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі –державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно ст.ст. 17, 18 зазначеного Закону України, державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об’єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об’єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор прав у межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об’єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.
Згідно п. 5 Розділу V Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно п.п. 6, 10 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 р. № 157/6454 правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за наявності постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2001 року, яка набрала чинності і відповідно до вимог діючого законодавства є правовстановлювальним документом, у відповідача відсутні підстави для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_3 в реєстрації права власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2336/2011 від 04 липня 2011 року.
Скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 25 липня 2011 року про відмову ОСОБА_3 в реєстрації права власності на нерухоме майно – АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2336/2011 від 04 липня 2011 року.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно – АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-2336/2011 від 04 липня 2011 року.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 19.08.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук