ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2011 р. Справа № 2а-2090/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.
за участю секретаря судового засідання Зарицької Н.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Пенделя О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування п.2 Наказу УМВС України в Івано-Франківській області № 390 від 25.05.2011 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ та Наказу № 54 о/с від 27.05.2011 року, про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
24 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування п.2 Наказу УМВС України в Івано-Франківській області № 390 від 25.05.2011 року в частині звільнення його з посади оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС за статтею 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України»(за дискредитацію) і наказу № 54о/с від 27.05.2011 року, поновлення на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС та стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу по день поновлення.
Позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуваними наказами позивача звільнено з ОВС України відповідно до статті 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України»за дискредитацію. Фактичною підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ стало виявлення факту заподіяння тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_3, що є грубим порушенням вимог статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»щодо неухильного дотримання законодавства України. За фактом спричинення громадянину ОСОБА_3 тілесних ушкоджень відносно позивача порушено кримінальну справу. З посиланням на статтю 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, статтю 21 Закону України «Про міліцію», пункт 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивач зазначив, що на момент прийняття відповідачем рішення про його звільнення, рішення по кримінальній справі за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 КК України, не було прийнято. А відтак, вважає, що оскільки його вина у скоєнні злочину не встановлена обвинувальним вироком суду, то й висновок відповідача про скоєння кримінального діяння, що дискредитує звання працівника міліції є необґрунтованим та передчасним.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. При цьому зазначив, що його звільнено з органів внутрішніх справ під час перебування на лікарняному. Крім того, суду пояснив, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач повинен був врахувати те, що за період проходження служби в органах внутрішніх справ він зарекомендував себе позитивно, неодноразово приводився до нагород та заохочень, що підтверджується матеріалами особової справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмовому запереченні на позов. Суду пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вказав, що позивача звільнено за дії, які дискредитують звання працівника міліції, а не у зв’язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду. Зазначив також, що оскільки ОСОБА_1 не повідомив безпосереднього начальника рапортом про перебування на лікарняному з 25.05.2011 року, управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, станом на 27.05.2011 року, не володіло даною інформацією, а листок непрацездатності появився тільки після звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Просив в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.03.2003 року згідно наказу НАВСУ № 44 від 23.03.2003 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
04.10.2003 року ОСОБА_1 склав присягу працівника органу внутрішніх справ України.
За останнім місцем служби позивач перебував на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС в званні старшого лейтенанта міліції.
21.03.2011 року прокуратурою м. Івано-Франківська за матеріалами перевірки проведеної працівниками ВВБ в Івано-Франківській області СВБ ГУБОЗ МВС України порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень службовими особами Івано-Франківського МВ УМВС за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України.
10.05.2011 року прокуратурою м. Івано-Франківська порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України, в тому числі, й відносно оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1.
Згідно з висновком службового розслідування від 13.05.2011 року встановлено, що старший лейтенант міліції ОСОБА_1, обіймаючи посаду оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС, в присутності старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, діючи умисно, з метою покращення показників розкриття злочинів проти власності, перевищуючи надані йому законом повноваження, що супроводжувалось насильством, застосовуючи фізичну силу щодо громадянина ОСОБА_3, заподіяв останньому тілесні ушкодження, змушуючи зізнатись у вчиненні злочину.
Службовим розслідуванням по факту порушення законодавчих вимог, в тому числі і позивачем - старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 доведено вчинення ним дій, які грубо порушують вимоги Присяги працівника ОВС України, Кодексу Честі працівника ОВС України, Етичного кодексу працівників ОВС, дисциплінарного статуту ОВС України, наказів МВС України «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов’язаних із загибеллю й травмуванням особового складу»за №81 від 16.03.2007 року, «Про стан дисципліни та законності в діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення», що є несумісним з подальшим перебуванням в органах внутрішніх справ України.
Відповідно пункту 2 Висновку службового розслідування за порушення вищевказаних актів підлягає звільненню з органів внутрішніх справ України відповідно до статті 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України»за дискредитацію оперуповноважений сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС старший лейтенант міліції ОСОБА_1.
Наказами управління Міністерства внутрішніх справ Укоїни в Івано-Франківській області за № 390 від 25.05.2011 року (частиною 2) та за № 54 о/с від 27.05.2011 року позивача –оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за статтею 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України»(за дискредитацію), з 27.05.2011 року.
Статтею 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно положень статті 5 вказаного Закону за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»визначено, що в обов'язки осіб рядового і начальницького складу входить: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з честю поводити себе в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд констатує, що працівник міліції під час виконання службових обов'язків, зобов'язаний вживати заходів щодо припинення правопорушень, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, та не допускати вчинення таких дій зі свого боку, з метою зміцнення авторитету органів внутрішніх справ та недопущення дискредитації органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Судом встановлено, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ через дискредитацію відбулось у зв’язку із вчиненням ним в робочий час ряду протиправних дій, які суперечать вищенаведеним нормам законодавства України, що підтверджується висновком службового розслідування від 13.05.2011 року, постановою про порушення кримінальної справи від 10.05.2011 року та іншими матеріалами справи.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у відповідності до вимог частини 10 статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»враховано тяжкість вчиненого ним проступку та обставини, за яких його скоєно.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач скоїв вчинок який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, а управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, звільнивши позивача згідно оскаржуваних наказів за статтею 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію), діяло у відповідності до вимог статей 1, 2, 5, 7, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»та статей 1-5 Закону України «Про міліцію», а отже відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді.
З огляду на вищевикладене, суд також не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що в порушення вимог пункту 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ його звільнено за вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
Суд зазначає, що підставою звільнення позивача слугував не факт вчинення ним злочину, а вчинення дій, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, що передбачено статтею 66 даного Положення.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 25.05.2011 року по 07.06.2011 року включно перебував на стаціонарному лікуванні у секторі медичного забезпечення управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області та відповідно у вказаний період був звільнений від службових обов’язків.
Тимчасова непрацездатність позивача по справі підтверджується листком звільнення від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність № 365 від 07.06.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
При цьому суд зазначає, що даний листок непрацездатності оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства, в суду не виникає сумніву щодо його достовірності.
Крім того, в судовому засіданні представником відповідача сам факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у секторі медичного забезпечення управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області з 25.05.2011 року по 07.06.2011 року не заперечувався, а отже дана обставина у відповідності до вимог до частини 3 статті 72 КАС України доказування не потребує.
Відповідно до пункту 5 статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Як вбачається з копії витягу наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 54 о/с від 27.05.2011 року, позивача звільнено із займаної ним посади з 27.05.2011 року, тобто у період тимчасової непрацездатності.
Згідно частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
За таких обставин, суд вважає, що наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 54 о/с від 27.05.2011 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС за статтею 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (за дискредитацію), з 27.05.2011 року, слід скасувати в частині дати звільнення позивача.
Оскільки згідно листка звільнення від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність № 365 від 07.06.2011 року ОСОБА_1 повинен був стати до роботи 08.06.2011 року, то датою звільнення слід вважати 08.06.2011 року.
Крім того, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов’язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, з урахуванням зміни дати звільнення на 08 червня 2011 року.
Як вбачається з довідки Івано-Франківського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 12640 від 14.06.2011 року, розрахунок грошового забезпечення з позивачем проведено повністю за період з 01.12.2010 року по 27.05.2011 року.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що грошове забезпечення ОСОБА_1 слід нарахувати та виплатити за період з 28 травня 2011 року по 07 червня 2011 року включно.
За таких обставин, позов слід задовольнити частково.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Скасувати наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 54 о/с від 27.05.2011 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС за статтею 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України»(за дискредитацію), з 27.05.2011 року, в частині дати звільнення. Датою звільнення ОСОБА_1 вважати 08 червня 2011 року.
Зобов’язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28 травня 2011 року по 07 червня 2011 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 20.07.2011 року.