УКРАЇНА

МАГДАЛИНІВСЬКІЙ РАЙОННИЙ СУД

Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМ’ ЯМ УКРАЇНИ

7 вересня 2009р. Магдалинівський районний суд у складі головуючого судді Соловйова М.І., при секретарі Дровозюк О.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка справу за позовом ОСОБА_2 до СЗАО "Личкове" Магдалинівського району, Личківської сільської ради Магдалинівського району, Магдалинівської районної державної адміністрації та відділу земельних ресурсів у Магдалинівському районі про видачу сертифікату на право на земельну частку /пай/

ВСТАНОВИВ:

8 березні 2009р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до СЗАО "Личкове" Магдалинівського району, Личківської сільської ради Магдалинівського району, Магдалинівської районної державної адміністрації та відділу земельних ресурсів у Магдалинівському районі про видачу сертифікату на право на земельну частку /пай/. Посилаючись на те, що відповідно до протоколу № 4 від 7 травня 1993р. його дружина була прийнята в члени КДСП ім. Суворова. За власним бажанням вона згідно заяви була звільнена із членів КДСП з 14 лютого 1997р. - протокол № 3 від 22 22 березня 1997р. КДСП 10 лютого 1997рр. отримав державний акт на право колективної власності на землю, розташовану на території Личківської сільської ради. Дружина внесена до списку до державного акту за № 762. 21 травня 1997р. відбулося розпаювання та розпочата видача сертифікатів на право на земельну частку /пай/. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина не отримала сертифікат. Влітку 2008р. йому стало відомо, що дружина має право на сертифікат, тому звернувся до суду і прохає визнати за ним право на отримання сертифікату на право на земельну частку /пай/ на території Личківської сільської ради. Крім йього забов’язати Магдалинівську районну державну адміністрацію видати на його ім’я сертифікат на право на земельну частку /пай/ розміром 5.50 умовних кадастрових гектарів.

Представник Магдалинівської районної державної адміністрації проти позову заперечував. Вказав на те, що ОСОБА_3. після 21 травня 1997р., коли почалося розпаювання землі КДСП ім. Суворова до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, за отриманням сертифікату не зверталася. При таких обставинах, на день смерті вона не мала сертифікату на право на земельну частку /пай/, тому позивач не може спадкувати те, чого не було у спадкодавця.

Представник відділу земельних ресурсів проти позову не заперечував.

Личківська сільська рада листами прохала справу розглянути у відсутності їх представника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007р. в звязку з затвердженням ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора, сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Личкове" Магдалинівського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 03740140 - ліквідовано.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Ст. 22 Земельного Кодексу України - основним законом, який регулює земельні відносини в Україні, встановлено, що право власності на землю виникає після отримання документа, який засвідчує це право.

Право власності на землю підтверджується державним актом, який видаються і реєструються сільськими, селищними, місцевими Радами. Державний акт на право колективної власності на землю видається сільськогосподарському підприємству з вказівкою розмірів земель, що знаходяться у власності підприємства, кооперативу і колективної власності громадян. До державного акту додається список цих громадян /ст. 23 Земельного Кодексу України/.

Виходячи їх викладеного, право громадян - членів недержавного сільськогосподарського підприємства, як співвласників колективної власності на землю, настає з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю недержавного сільськогосподарського підприємства, з обов’язковим доповненням, списком громадян - членів вказаного підприємства.

Личківська сільська Рада своїм рішенням від 13 липня 1995р. № б/н передав у колективну власність для сільськогосподарського виробництва колективно-дольовому сільськогосподарському підприємству ім. Суворова Магдалинівського району. Державний Акт 1-ДП № 000071 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю МД № 401 10 лютого 1997р. /а. с. 5/. До державного акту додавався список громадян, членів колективного сільськогосподарського підприємства, в якому вказана член КДСП "ОСОБА_3" під № 762 /а. с. 8, 49/. Державний акт підписаний головою сільської Ради, список членів підприємства - разом з головою КДСП.

Указом Президента Україні "Про порядок паювання землі, переданої в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995р. № 720/95 в ст. 2, передбачено, що право на земельну частину /пай/ мають члени колективно-пайового сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільського господарського акціонерного товариства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами вказаного підприємства, кооперативу, товариства згідно списку, який додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно архівного витягу протоколу № 4 зборів уповноважених членів колективно-дольового господарства ім. Суворова від 15 липня 1993р. /а. с. 13 від 7 травня 2008р. № 387/, заслухав заяву "ОСОБА_3" про прийом в члени КДСП ім. Суворова, рішили прийняти "ОСОБА_3." в члени КДСП ім. Суворова. Підставою для цього були заява та п. З Статуту КДСП.

Виконком Личківської сільської ради 12 грудня 1997р. зареєстрував шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. народження та "ОСОБА_3" ІНФОРМАЦІЯ_3. народження та присвоїв прізвище подружжю ОСОБА_3 /а. с. 10/.

Незважаючи на такі обставини, у листі відділу земельних ресурсів у Магдалинівському районі від 18 червня 2008р. № 0114/106 /а. с. 7/, який підготував ОСОБА_5, що приймав участь у судовому засіданні у якості представника відділу та підписаний в. о. начальника відділу Д. Кузьменко, безпідставно доводять до відома голови суду не отримавши самого запиту суду, що "ОСОБА_3 внесена в списки до державного акту на право колективної власності на землю КДСП ім. Суворова за № 762.

Копія трудової книжки колгоспника /а. с. 11/ та оглянута в судовому засіданні трудова книжка із особової справи, вказують на те, що те, що вона належить "ОСОБА_3". Книжка заповнена тільки 6 березня 1995р., тоді як записи розпочаті з 7 травня 1993р. Остання запис в трудовій свідчить про те, що 14 лютого 1997р. власник книжки вибула з членів КДСП ім. Суворова і звільнена з роботи за власним бажанням згідно поданої заяви, яка розглянута, про що вказує протокол № 3 від 22 березня 1997р..

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.

Позивач не надав суду доказів, про те що "ОСОБА_3", яка була прийнята до членів КДСП ім. Суворова, та ОСОБА_3, з якою він уклав шлюб, одна і та ж особа.

Протоколи загальних зборів членів КДСП ім. Суворова та протоколи засідання правління КДСП ім. Суворова за 1997р. на зберігання в архівний відділ не надходили і місце знаходження їх не відоме /а. с. 14/.

У позивача відсутні докази відмови посадовими особами Личківської сільської ради, КДСП ім. Суворова, його правонаступником СЗАО "Личкове", або Магдалинівської районної державної адміністрації, його дружині "ОСОБА_3", у видачі сертифікату на право на земельну частку /пай/ розміром 5.50 умовних кадастрових гектарів.

На день смерті /а. с. 9/ ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3., питання по отриманню сертифікату на право на земельну частку /пай/ не вирішувала. Докази звернення єю до державних установ по цьому питанню відсутні.

Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 380-р від 21 травня 1997р. /а. с. 50/, було вирішено про виготовлення та видачу сертифікатів на право на земельний пай членам колективного сільськогосподарського підприємства ім. Суворова.

На підставі вказаного розпорядження і було розпочато розпаювання.

Діючий на той час Цивільний Кодекс України, зобов’язував суд застосовувати позовну давність незалежно від заяви сторін.

Дійсно право власності на земельну ділянку також може бути об’єктом спадкування. Правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності спадкодавця на земельну ділянку, є Державний акт про право власності на землю /ст. 126 Земельного Кодексу України/. При цьому спадкується не сама земельна ділянка, а право на земельну ділянку, тобто у порядку спадкування переходить речове право - право спадкування по життєвого володіння земельною ділянкою.

На день смерті дружина позивача своє право на отримання сертифікату на право на земельну частку /пай/ не реалізувала, тому позивач не може спадкувати те, чого не мала його дружина на день смерті.

Не видача відповідачами позивачеві сертифікату не є порушенням його права як спадкоємця. У спадкову масу майна, що належала померлій, частина колективної власності їй ще не належала.

У живих членів господарства цей момент виник з 10 лютого 1997г.

Видача сертифікатів на право на земельну частину /пай/, єдиного в Україні зразка і їх реєстрація, проводиться відповідно районною державною адміністрацією, але у суду в конкретному випадку немає підстав зобов’язувати її видати земельний сертифікат позивачеві в порядку спадкоємства, у зв’язку з тим що померла на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не вирішила питання по отриманню сертифікату.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 1268, 1261 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 81, 116, 158 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_2 до СЗАО "Личкове" Магдалинівського району, Личківської сільської ради Магдалинівського району, Магдалинівської районної державної адміністрації та відділу земельних ресурсів у Магдалинівському районі про видачу сертифікату на право на земельну частку /пай/ - відмовити.

Повідомити, що особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду у суді 11 вересня 2009р. 9.00.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду у Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий суддя М.Соловйов

Справа № 2 - 418/09р.