ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 р.                                                                                    № 2а-6239/09/1370  

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Гулика А.Г.,

судді Потабенко В.А.,

судді Сакалоша В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача МВС України Здинянчина Р.Т.,

представника відповідача Департаменту ДВС МЮ України Гапеєва С.О.,

представник ГУБОЗ МВС України не з’явився,

представник управління МВС України на залізничному транспорті не з’явився,  

представник третьої особи Державного казначейства України не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Державного казначейства України, про визнання протиправними дій та стягнення грошового забезпечення, -

встановив:

18 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Яворівського районного суду Львівської області з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить визнати дії посадових осіб Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України –неправомірними; визнати протиправною та скасувати постанову відділу виконання примусових рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 10385942 від 21.01.2009 року; зобов’язати Департамент Державної виконавчої служби відновити виконавче провадження по виконанню рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року щодо поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України й провести всі необхідні виконавчі дії у відповідності до вимог чинного законодавства України; стягнути із Міністерства внутрішніх справ України в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2008 року по час фактичного поновлення в органах внутрішніх справ.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2009 року, адміністративну справу № 2а-876-09 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України про бездіяльність посадових осіб, передану за підсудністю  Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 01.10.2009р. справу №2а- 6239/09/1370 прийнято до провадження та призначено до колегіального розгляду.

Відповідно до уточнень до позовної заяви від 16.03.2010 року, від 27.04.2010 року та від 14.03.2011 року просить суд визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі –ДДВС МЮ України) в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 10385942 від 21.01.2009 року щодо поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті; визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України (надалі –МВС України) та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті (надалі –Управління МВС України на залізничному транспорті) в частині виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року щодо негайного виконання постанови суду в частині поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті; визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України в частині невиплати позивачу грошового забезпечення за період із 01.10.2008 року по 29.05.2009 року; стягнути із Міністерства внутрішніх справ України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 01.10.2008 року по 29.05.2009 року в розмірі 46011 грн. 72 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року в частині, що стосується негайного його виконання. Зазначає, що наказом МВС України № 1957 о/с від 23.12.2008 року щодо виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року не врегульовані питання в частині поновлення позивача в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці УБОЗ УМВСЗТ та виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, не направлено в ГУБОЗ МВС України матеріали справи для вирішення питання про подальше проходження  служби в органах внутрішніх справ та виплати грошового забезпечення. Крім того, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ УМВС України на залізничному транспорті від 26.12.2008 року № 188 о/с щодо виконання судового рішення суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідачем у справі є саме МВС України, а не УМВС України на залізничному транспорті. Також, позивач пояснив, що службу в органах внутрішніх справ України проходив не в УМВС України на залізничному транспорті, а в спеціальному підрозділі по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті, а тому питання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ України та виплати грошового забезпечення має вирішуватись Міністром внутрішніх справ України за погодженням із начальником ГУБОЗ України.

Стверджує, що за період часу звільнення з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року, позивач фактично функціональних обов’язків не виконував з причин, незалежних від нього, у зв’язку із невиконанням МВС України рішення суду щодо поновлення позивача на посаді в органах внутрішніх справ, фактичного недопуску до роботи та не складенню актів про допуск позивача до роботи. В обґрунтування протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження посилається на те, що наказ про поновлення на роботі не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки виконання рішення про поновлення працівника на роботі вважається завершеним з моменту фактичного допущення вказаного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення такого працівника. Додатково зазначає, що після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а у особи з’являється право на звернення до суду. На думку позивача, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року щодо негайного поновлення в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці УБОЗ УМВС на залізничному транспорті не виконується, позивача до роботи не допускають.

Представником МВС України подано до суду заперечення від 07.12.2009 року № 12/6-2250, в якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Заперечення обґрунтовані тим, що неправомірними є дії ДДВС МЮ України щодо виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року в частині негайного поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ на раніше займаній ним посаді, а не МВС України. Зазначає, що єдиним відповідачем у справі має бути відповідний орган державної виконавчої служби, оскільки МВС України не наділено повноваженнями, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження». У зв’язку з чим, вважає, що МВС України є неналежним відповідачем у справі. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Представником ДДВС МЮ України подано до суду заперечення від 25.12.2009 року, в якому проти позову заперечує. Заперечення обґрунтовані тим, що рішення суду щодо поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України МВС України повністю виконано. Наказом МВС України від 23.12.2008 року № 1957 о/с позивач поновлений на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті. У зв’язку з чим, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2009 року ВП № 10385942. Копію вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження та до Яворівського районного суду Львівської області. Враховуючи викладене, вважає позовні вимоги безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Протокольною ухвалою судового засідання від 18.04.2011 року суд, за згодою позивача залучив в якості співвідповідача Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України (надалі –ГУБОЗ МВС України).

Представником ГУБОЗ МВС України подано до суду заперечення від 06.05.2011 року № 9/1-4162, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. У вказаному запереченні на позов зазначає, що позивач не проходив служби в ГУБОЗ МВС України, для подальшого проходження служби не направлявся, грошового забезпечення не отримував та зі служби в ГУБОЗ МВС України не звільнявся. Додатково, в обґрунтування заперечень зазначає, що відповідач не може брати участь у виконавчому провадженні, оскільки не був залучений стороною у виконавчому провадженні відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження». Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та поданих уточнень до неї. Додатково пояснив, що ДДВС Міністерства юстиції України неправомірно використано наказ МВС України від 23.12.2008 року № 1957 о/с, як підставу для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з повним фактичним виконанням рішення суду, оскільки позивача в органах внутрішніх справ не поновлено, а акт про допущення працівника до попередніх обов’язків не складався. Зазначає, що вказаний наказ не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки згідно з ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження»рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі наказу відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Враховуючи те, що рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року щодо негайного поновлення позивача в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці УБОЗ УМВС на залізничному транспорті не виконано, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник МВС України в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених в запереченні. Додатково пояснив, що наказом МВС України від 23.12.2008 року № 1957 о/с, наказом УМВС України від 26.12.2008 року № 188 о/с позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці УМВС України на залізничному транспорті з виплатою заробітної плати та збереженням раніше встановленого посадового окладу та надбавок. Крім того, зазначив, що згідно з наказом УМВС України на залізничному транспорті від 23.09.2008 року № 259 затверджено перелік змін у штатах, відповідно до якого всі посади УБОЗ скорочені та переведені до штату ГУБОЗ МВС України, а тому грошове забезпечення нарахуванню не підлягає. Враховуючи те, що МВС України повністю виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, вважає, що єдиним відповідачем у справі має бути орган державної виконавчої служби. У зв’язку з викладеним, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Представник ДДВС МЮ України в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що рішення суду щодо поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України МВС України повністю виконано. Наказом МВС України від 23.12.2008 року № 1957 о/с позивач поновлений на посаді. У зв’язку з чим, постановою від 21.01.2009 року ВП № 10385942 виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-299/08 від 06.10.2008 року Яворівського районного суду Львівської області закінчено на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а копії постанови направлені сторонам, та до суду разом з виконавчим листом. Враховуючи викладене вище, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

ГУБОЗ МВС України явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Управління МВС України на залізничному транспорті явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце його проведення. Заперечення на адміністративний позов чи письмові пояснення суду не подало. Про причини неявки суд не повідомило, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Протокольною ухвалою судового засідання від 24.02.2011 року суд, в порядку ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державне казначейство України (надалі –ДК України).

ДК України явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце його проведення. Письмові пояснення на адміністративний позов суду не подало. Про причини неявки суд не повідомило, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі. В судових засіданнях, в яких брав участь представник ДК України, усно пояснив, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Крім того, виплата грошового забезпечення здійснюється за рахунок коштів Міністерства внутрішніх справ України як головного розпорядника бюджетних коштів.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що вказаний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи наказом Управління МВС України на залізничному транспорті від 27.08.2005 року № 1 о/с позивач з 18.06.2005 року був призначений на посаду начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті. Згідно з наказом Управління МВС України на залізничному транспорті від 29.10.2007 року № 172 о/с позивача було звільнено із зазначеної посади та зараховано у розпорядження Управління МВС України на залізничному транспорті.

На підставі подання Управління МВС України на залізничному транспорті від 29.02.2008 року та атестаційного листа від 29.02.2008 року спірним наказом від 07.03.2008 року № 442 о/с, підписаним Міністром внутрішніх справ України, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з  органів внутрішніх справ  у відставку за п. 65 «а»(за віком) полковника міліції ОСОБА_1, який знаходився у розпорядженні Управління МВС України на залізничному транспорті.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 за позовом ОСОБА_1 до МВС України про визнання протиправним та скасування наказу МВС України № 442 о/с від 07.03.2008 року із змінами і доповненнями в частині звільнення з органів внутрішніх справ України, поновлення на службі в органах внутрішніх справ України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 07.03.2008 року № 442 о/с зі змінами, внесеними наказом МВС України від 19.05.2008 року № 872 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті. Вирішено стягнути з МВС України в користь позивача 39711 грн. 36 коп. заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанову суду в частині поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті та стягнення грошового забезпечення в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

З приводу тверджень позивача щодо протиправності  дій ДДВС МЮ України по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2009 року ВП  № 10385942 при поновленні ОСОБА_1 на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що до відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮ України надійшли заяви позивача щодо відкриття виконавчих проваджень по примусовому виконанню виконавчих листів № 2а-299/08 від 06.10.2008 року Яворівського районного суду Львівської області про поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті та стягнення з МВС України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення в межах суми платежу за один місяць в розмірі 5727 грн. 60 коп.

ДДВС МЮ України, керуючись ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2008 року ВП № 10385942 з виконання виконавчого листа № 2а-299/08, виданого 06.10.2008 року Яворівським районним судом Львівської області, боржника –МВС України зобов’язано негайно виконати вказане вище рішення суду. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано сторонам виконавчого провадження та до Яворівського районного суду Львівської області, що підтверджується супровідним листом від 10.12.2008 року № Л-32650-25/15. Крім того, МВС України зобов’язано повідомити ДДВС Міністерства юстиції України про стан виконання вказаної постанови.

На виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2008 року ВП № 10385942 МВС України прийнято наказ від 23.12.2008 року № 1957 о/с «По особовому складу», яким скасовано пункт наказу МВС України від 07.03.2008 року № 442 о/с зі змінами, внесеними наказом МВС України від 19.05.2008 року № 872 о/с, в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (Н-568218) з органів внутрішніх справ України. Вирішено поновити полковника міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті, про що повідомлено ДДВС МЮ України листом від 26.12.2008 року № 6/1/1-6631.

У зв’язку з прийняттям МВС України наказу від 23.12.2008 року № 1957 о/с про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті та повідомлення про це вказаним вище листом, ДДВС Міністерства юстиції України, керуючись п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»,  21.01.2009 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №10385942 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-299, виданого 06.10.2008 року Яворівським районним судом  Львівської області. Копію постанови вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження та Яворівському районному суду Львівської області, що підтверджується супровідним листом від 23.01.2009 року № Л-35778-25/15.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів. Так, відповідно до вказаної вище статті, державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами. Положення ст. 5 вказаного Закону передбачає, що державний виконавець здійснює заходи щодо своєчасного і повного виконання рішень, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Підстави для закінчення виконавчого провадження передбачені ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Як вбачається з положень п. 8 ч. 1 вказаної статті, однією з підстав для закінчення виконавчого провадження є фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Загальний порядок виконання рішень про поновлення на роботі передбачений ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.

Крім того, як вбачається із п.п. 8.2.3 п. 8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з’являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Отже, із вказаних положень Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про поновлення на роботі є фактичне допущення працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення такого працівника, а не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі.

Таким чином, сам лише наказ про поновлення працівника на роботі без фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов’язків не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження. При цьому, фактичне допущення до виконання попередніх обов’язків встановлюється на підставі акту органу, що прийняв незаконне рішення. А, тому рішення про поновлення працівника на роботі без встановлення фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов’язків не може вважатись виконаним в розумінні п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв’язку з викладеним, суд зазначає, що прийняття наказу МВС України від 23.12.2008 року № 1957 о/с «По особовому складу»щодо поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті не може вважатися виконанням рішення суду про поновлення працівника на роботі, оскільки, як встановлено судом, позивач не був фактично допущений до виконання попередніх обов’язків.

Враховуючи те, що ДДВС МЮ України при проведенні виконавчих дій не встановлено чи позивач фактичного допущений до виконання попередніх обов’язків на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті, а також чи складено органом, що прийняв незаконне рішення про звільнення позивача відповідного акту щодо його допущення до виконання вказаних обов’язків, суд вважає, що дії ДДВС МЮ України по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.01.2009 року ВП  № 10385942 є протиправними.

Таким чином, враховуючи нескладення акта про фактичне допущення ОСОБА_1 до виконання попередніх обов’язків, протиправними є також дії МВС України та Управління МВС України на залізничному транспорті в частині виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року щодо негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті, оскільки відповідно до прийнятих вказаними органами  наказів, позивача було звільнено із займаної посади.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій МВС України в частині невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період із 01.10.2008 року по 29.05.2009 року, а також зобов’язання виплатити таке, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу МВС України від 17.09.2008 року № 459 «Про організаційно-штатні зміни в ГУБОЗ МВС»в Управлінні МВС України на залізничному транспорті  усі посади управління по боротьбі з організованою злочинністю скорочені та введені до штату ГУБОЗ МВС України.

На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року № 179»та 783 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року № 418», з метою вдосконалення організаційно-штатної структури ГУБОЗ МВС України, підвищення ефективності виконання завдань щодо боротьби з організованою злочинністю, а також на виконання наказу МВС України від 17.09.2008 року № 459 «Про організаційно-розпорядчі зміни в ГУБОЗ МВС», Управлінням МВС України на залізничному транспорті прийнято наказ від 23.09.2008 року № 259 «Про організаційно-штатні зміни в Управлінні МВС України на залізничному транспорті», яким затверджено перелік змін у штатах Управлінні МВС України на залізничному транспорті.

Як зазначалось вище, на виконання наказу МВС України від 23.12.2008 року № 1957 о/с «По особовому складу», наказом Управління МВС України на залізничному транспорті від 26.12.2008 року № 188 о/с вирішено поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ України з виплатою заробітної плати та збереженням раніше встановлених посадового окладу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та наказу МВС України від 31.12.2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків, надбавки за службу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю у розмірі 50 відсотків з 07.03.2008 року.

На підставі наказів Управління МВС України на залізничному транспорті від 26.12.2008 року №188 о/с, від 20.01.2009 року № 4 о/с та від 09.02.2009 року № 10 о/с позивачу надана відпустка за 2008 рік, нараховано та виплачено матеріальну допомогу, а також грошове забезпечення за період з 08.03.2008 року по 23.09.2008 року в сумі 24550 грн. 09 коп. Проте, судом встановлено, що з 24.09.2008 року грошове забезпечення позивачу не нараховано та не виплачено. Підставою для відмови у нарахуванні позивачу грошового забезпечення став наказ № 259, яким затверджено перелік змін у штатах, та згідно з яким усі посади УБОЗ скорочені та переведені до штату ГУБОЗ МВС України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що наказом МВС України від 15.05.2009 року № 220 «Про реорганізацію підрозділів транспортної міліції»Управління МВС України на залізничному транспорті ліквідовано. Проте, як вбачається із листа від 10.11.2010 року №23/1118 Управління транспортної міліції МВС України, ліквідація Управління МВС України на залізничному транспорті триває. Тобто, вказане управління станом на час виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 в частині виплати позивачу грошового забезпечення та на момент винесення судом рішення у справі, ліквідовано не було.

Відповідно до зазначеного вище наказу МВС України від 15.05.2009 року № 220, МВС України винесено наказ від 19.05.2009 року № 222 «Про організаційно-штатні заходи щодо реорганізації підрозділів транспортної міліції», яким в структурі центрального апарату МВС України створено Департамент транспортної міліції МВС України.

Лише 09.06.2009 року з метою забезпечення виконання вимог наказів МВС України від 15.05.2009 року № 220 та від 19.05.2009 року № 222 щодо реорганізації підрозділів транспортної міліції, МВС України прийнято наказ № 254 «Про ліквідацію Управління МВС України на залізничному транспорті», яким зобов’язано припинити діяльність Управління МВС України на залізничному транспорті шляхом його ліквідації як юридичної особи. Ліквідацію зобов’язано провести до 11.09.2009 року в порядку, установленому чинним законодавством України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Рапортом від 07.04.2009 року позивач звернувся до МВС України про звільнення його з органів внутрішніх справ, у зв’язку із досягненням граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені у Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 (далі –Положення).

Відповідно до п. 65 «а»Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, особа рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ може бути звільнена за досягненням її віку. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу до 45 років, а полковники міліції і полковники внутрішньої служби до 50 років.

Станом на день подачі рапорту про звільнення позивач перебував у спеціальному званні полковника міліції та досяг 50-річного віку, а тому підлягав звільненню з органів внутрішніх справ за віком у відповідності до вимог п. 65 «а»Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ з постановкою на військовий облік або у відставку.

Як вбачається з положень п. 70 вказаного вище Положення, звільнення полковників міліції з органів внутрішніх справ в запас або у відставку здійснюється виключно Міністром внутрішніх справ.

Відповідно до поданого рапорту позивача звільнено з органів внутрішніх справ України з посади начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті у відставку (зі зняттям з військового обліку) відповідно до п. 65 «а»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 29.05.2009 року на підставі подання УМВС України на залізничному транспорті № 8/3089 від 22.05.2009 року та рапорту ОСОБА_1 від 07.04.2009 року, що підтверджується наказом Міністра внутрішніх справ України від 29.05.2009 року № 1153 о/с «По особовому складу».

Отже, в період з 27.07.2005 року (з дня призначення позивача на посаду) по 29.05.2009 року (по день звільнення позивача у відставку згідно з наказом МВС України від 29.05.2009 року № 1153 о/с) ОСОБА_1 перебував  на службі в органах внутрішніх справ в Україні на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті. Станом на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ України та на момент винесення судом рішення у справі, вказане Управління ліквідоване не було, а лише перебувало в процесі ліквідації, що підтверджується переліченими вище наказами МВС України.

Суд погоджується із доводами МВС України про безпідставність позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення саме МВС України, виходячи з того, що позивач працював в Управлінні МВС України на залізничному транспорті, яке має статус юридичної особи, та не працював в центральному апараті МВС України. Також судом враховуються доводи ГУБОЗ МВС України, викладені в запереченні від 06.05.2011р. №9/1-4162, згідно з яким ОСОБА_1 службу в цьому органі не проходив, для подальшого проходження служби направлявся, грошового забезпечення не отримував та зі служби в ГУБОЗ МВС України не звільнявся.  

Із врахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач проходив службу в Управлінні МВС України на залізничному транспорті, що є органом внутрішніх справ України з правами юридичної особи, де він був призначений на штатну посаду. У зв’язку з цим, суд дійшов висновку, що виплачувати грошове забезпечення має саме Управління МВС України на залізничному транспорті.

Судом встановлено, що позивачу грошове забезпечення за період проходження служби з 01.10.2008р. по 29.05.2009р. не виплачувалось, вказана обставина не заперечувалась сторонами в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. 162 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог з метою захисту порушених прав особи. Так як, судом встановлено, що зобов’язаною особою по виплаті позивачу грошового забезпечення є саме Управління МВС України на залізничному транспорті, то правомірним є звернення відповідної вимоги саме до вказаного органу.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби за віком, виплачується одноразово грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з наказом МВС України від 29.05.2009 року № 1153 о/с останньою посадою, яку займав полковник міліції ОСОБА_1, була посада начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління боротьби з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті. З вказаної посади позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за віком.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Управління МВС України на залізничному транспорті щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за період із 01.10.2008 року по 29.05.2009 року є протиправними.

З огляду на те, що позивачу Управлінням МВС України на залізничному транспорті грошове забезпечення за вказаний період не виплачувалось, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми грошового забезпечення за період з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року в розмірі 46 011 грн. 72 коп. такою, що підлягає до задоволенню частково, у зв’язку з наступним.

Позивач в уточненнях від 14.03.2011р. до позовної заяви просить стягнути з МВС України грошове забезпечення в розмірі 46 011 грн. 72 коп. Як встановлено судом, зобов’язаною особою по виплаті грошового забезпечення позивачу є не МВС України, а Управління МВС України на залізничному транспорті. Вказана позивачем сума грошового забезпечення, яка підлягає стягненню, ґрунтується на грошовому атестаті №86, виданому Управлінням МВС України на залізничному транспорті Проте, суд не може брати за основу для визначення розміру грошового забезпечення належного позивачу  вказаний грошовий атестат, оскільки грошове забезпечення нараховувалось позивачу станом до 30.09.2008р. Після 30.09.2008р. жодних нарахувань грошового забезпечення Управлінням МВС України на залізничному транспорті позивачу не проводилось. Крім цього, суд звертає увагу на те, що зазначені позивачем в уточненнях від 14.03.2011р. до позовної заяви норми законодавства не дають можливості суду самостійно визначити розмір грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, а також те, що суд не вправі підміняти функції Управління МВС України на залізничному транспорті в частині нарахування грошового забезпечення, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов’язання Управління МВС України на залізничному транспорті нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.10.2008р. по 29.05.2009р. в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.  

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у  спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, позивач відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»звільнений від сплати державного мита, як такий, що звернувся до суду для вирішення спору, що виникає з трудових відносин, а інші судові витрати позивачем належним чином підтверджені не були, то жодні витрати з Державного бюджету, на користь позивача, судом не присуджуються.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -   

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 10385942 від 21.01.2009 року при поновленні ОСОБА_1 на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті.

3. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті в частині виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 щодо негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті

4. Визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження служби з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року.

5. Зобов’язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року в межах та у спосіб, передбаченим чинним законодавством.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 червня 2011 року.

                      Головуючий суддя                          (підпис)                      А.Г. Гулик

                                            Суддя                          (підпис)                      В.А. Потабенко

                                            Суддя                          (підпис)                      В.М. Сакалош

            З оригіналом згідно

                                            Суддя                                                                                 Гулик А.Г.