Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2011 р. справа № 2а/0570/10141/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі
при секретарі Полежай Ю.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення виплат, належних при звільнення, -
за участю
позивача - ОСОБА_1;
представників відповідачів – ОСОБА_2, діє за довіреністю від 16.06.2011; ОСОБА_3, діє за довіреністю від 25.01.2011,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення виплат, належних при звільнення.
Позивач вимоги мотивує тим, що Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 22.04.2011 року № 141о/с його звільнено з ОВС . Підставами для видання зазначеного наказу став рапорт від 22.03.2011 року. Позивач вважає, що вищевказаний наказ виданий з порушенням діючого законодавства, оскільки рапорт про звільнення написаний позивачем під впливом керівництва, що підтверджується відсутністю дати підписання на зазначених рапортах.
На підставі зазначеного позивач просив скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 22.04.2011 року № 141о/с, поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та виплати, передбачені при звільненні за віком.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представники відповідачів проти позову заперечували, пояснивши, що припущення щодо впливу на позивача з боку його керівництва є безпідставним, оскільки ним власноручно написаний і рапорт про звільнення, і рапорт про те, що він звільняється без впливу з боку керівництва та відмовляється від бесіди із заступником начальника ГУМВС України в Донецькій області. Представники відповідачів просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що працював разом з позивачем та займав посаду старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Свідок у судовому засіданні підтвердив той факт, що з боку керівництва здійснювався тиск на позивача щодо написання рапортів про звільнення без зазначення дати їх написання.
Свідок ОСОБА_5, який на час виникнення спірних правовідносин працював у Микитівському районному відділі Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, у судовому засіданні надав пояснення стосовно предмету позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 141 о/с від 22.04.2011 року майора міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області – звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п.65 «а» (за віком).
Суд вважає оскаржуваний Наказ № 141 о/с від 22.04.2011 року таким, що не відповідає вимогам законодавства з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом працівників органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, що визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.
Відповідно до п. 64 “а” зазначеного Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років.
Відповідно до п. 68 вищевказаного Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитись зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Підставою винесення оскаржуваного наказу про звільнення визначений, зокрема, рапорт ОСОБА_1 від 22.03.2011 року, зі змісту якого вбачається, що позивач просить звільнити його з ОВС за віком у відставку.
Крім того, матеріали справи містять рапорти позивача: про обізнаність щодо втрати пільг при звільненні за власним бажанням; про відсутності тиску з боку керівництва при написанні рапорту про звільнення; про відмову від співбесіди з заступником начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; про відмову від проходження військово-лікарської комісії; про відмову у присутності на комісії кадрового забезпечення.
Разом з тим, зазначені рапорти підписані позивачем, однак не містять дати їх підписання.
З огляду на зазначене, суд не вбачає в написанні зазначених рапортів зовнішнього вияву волі позивача, який тягне за собою юридичні наслідки. В даному випадку написання таких рапортів без зазначення дати підписання не дає змогу з безперечністю встановити їх спрямованість. Волевиявлення повинне бути свідомим, вільним (невимушеним), справжнім (не удаваним) і здебільшого мати певну форму, яка повинна бути виражена в даному випадку шляхом зазначення дати у відповідних рапортах, оскільки без такої конкретизації неможливо встановити, до якого періоду (дати) слід застосовувати волевиявлення позивача, що викладене у таких рапортах.
Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Вирішуючи питання щодо належності доказу, суд з’ясовує, чи належить обставина до предмета доказування, чи може бути об'єктивний зв'язок між доказом і обставиною, що належить встановити.
Суд вважає, що в даному випадку подання ОСОБА_1 рапорту від 22.03.2011 року про звільнення не є безумовною підставою для звільнення, передбаченою діючим законодавством.
Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій (частина перша статті 2 КАС України), у справах щодо оскарження рішень таких суб'єктів суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а обставини справи підтверджують протиправність звільнення позивача, тому право позивача підлягає поновленню шляхом скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №141о/с від 22.04.2011 року в частині ОСОБА_1 та поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
За таких обставин, право позивача підлягає поновленню шляхом зобов’язання Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виплати на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2011 року по час постановлення судового рішення.
В частині вимог позивача про стягнення виплат, належних при звільнення суд відмовляє з підстав того, що позивач не виконав вимог, встановлені ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги, оскільки будь-яких документів на підтвердження заявлених вимог не подано.
У відповідності до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення виплат, належних при звільнення – задовольнити частково.
Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №141о/с від 22.04.2011 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 за п.65 «а» (за віком).
Зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Зобов’язати Горлівське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виплати на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2011 року по час постановлення судового рішення.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 12 липня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 15 липня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.