Категорія №8
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 липня 2011 року Справа № 2а-5485/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання: Мосійчук О.А.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1
представник позивача: ОСОБА_2
представників відповідача: Татаренко О.Ю., Зінченко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними та скасування наказа на перевірку, податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
29 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до ДПІ у м. Первомайську, яким просила визнати незаконним та скасувати повністю наказ начальника ДПІ у м. Первомайську №78 від 15.02.2011 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 15.02.2011 по 25.02.2011, визнати незаконним та скасувати наказ начальника ДПІ у м. Первомайську №96 від 24.02.2011 про продовження строків фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 25.02.2011 по 01.03.2011, визнати неправомірною фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 15.02.2011 по 01.03.2011, визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000162303.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка відбулася без наявних передбачених законодавством підстав. В наказі на проведення фактичної перевірки не визначено жодних підстав на її проведення. Але під час проведення перевірки предстанвики податкового органу зазначили, що у них є лист Стахановської ОДПІ, в якому міститься інформація про ухилення від оподаткування виплаченої заробітної плати найманим працівникам, який не надали для огляду. Крім того оскаржуваним наказом було продовжено строк проведення фактичної перевірки з підстав, не визначених законом. Висновки акту фактичної перевірки суперечать дійсним обставинам справи. Доходи і витрати обліковуються в книзі обліку доходів і виртат встановленого зразку. Крім того, на думку позивача, відповідач застосував штрафні санкції, які не передбачені Законом. Та згідно п.7 підрозділу 10 розділу ХХ податкового кодексу передбачений розмір штрафних санкцій у період з 01.01.2011 по 30.06.2011 у розмірі не більш 1 гривні за кожне порушення.
В судовому засіданні позивач та предстанвик позивача підтримали позовні вимоги, надав пояснення аналогічні позовним вимогам.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що в термін проведення документальної планової перевірки на підставі наказу від 15.02.2011 №78 було здійснено фактичну перевірку магазину «Хозтовари», який належить позивачу. Фактична перевірка проводилася на підставі п.п.20.1.4, 20.1.9, 20.1.29 п.20.1 ст.20, п.п.80.2.2, 80.2.7 п.80.2 ст.80, п.п.72.1.5 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України згідно листа Стахановської ОДПІ від 02.02.2011 №378/7/26-15, який містив інформацію про ухилення позивача від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим працівникам заробітної плати внаслідок не укладення на підприємстві трудових договорів з найманими особами. Оскільки під час здійснення фактичної перевірки позивач не надав усі необхідні документи, було прийняте рішення про продовження строку перевірки. Підставами для продовження фактичної перевірки слугувало те, що позивач протягом десятиденного терміну перевірки не надала необхідних документів по питанням, які перевіряються під час фактичної перевірки. Під час фактичної перевірки було виявлено порушення норм п.2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у націоальній валюті в Україні» та інші. За результатами фактичної перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій у розмірі 6177,25 грн., яке оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, але скарги залишалися без задоволення.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, виходить з наступного.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами те, що СПД ОСОБА_1 у виконавчому комітеті Первомайської міської ради 06.10.2003 отримала свідоцтво пр державну реєстрацію та перебуває на податковому обліку у ДПІ м.Первомайська.
15.02.2011 ДПІ у м. Первомайську було видано наказ №78 на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 Як зазначено у наказі підставами для проведення фактичної перевірки є п.п.80.2.6 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.
Статтею 20 Податкового кодексу закріплені права податкового органу.Так зокрема п.п.20.1.4, 20.1.29 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу податковому органу надані права проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Відповідно до п.п.80.2.6 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України.
Посилання представників відповідача, що підставою для проведення фактичної перевірки був листа Стахановської ОДПІ від 02.02.2011 №378/7/26-15, який містив інформацію про ухилення позивача від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим працівникам заробітної плати внаслідок не укладення на підприємстві трудових договорів з найманими особами, що надає змогу здійснити фактичну перевірку на підставі п.п.80.2.2, 80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, не заслуговують на увагу суду, оскільки дані підстави не були зазначені в оскаржуваному наказі №78 від 15.02.2011, та під час розгляду справи податковий орган таким способом намагається зазначити ті підстави для проведення фактичної перевірки, які не розглядалася податковим органом при прийнятті оскаржуваного наказу №78 від 15.02.2011.
Крім того, представниками відповідача під час судового розгляду справи не було спростовано факту, що попередніми перевірками СПД ОСОБА_5 з питань додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, були виявлені порушення із зазначених питань, а тому суд дійшов висновку, що осаржуваний наказ №78 від 15.02.2011 про проведення фактичної перевірки СПД ОСОБА_1 виданий безпідставно.
Щодо оскаржуваного наказу №96 від 24.02.2011 про продовження фактичної перевірки.
Як зазначено в наказі №96 від 24.02.2011 підставою для проведення фактичної перевірки був п.п.82.3.2 п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.82.3 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
В п.82.3 ст.80 цього кодексу зазначений вичерпний перелік підстав, з яких може бути продовжений термін здійснення фактичної перевірки, зокрема п.п.82.3.2 п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, на яку посилався податковий орган при прийнятті наказу на продовження фактичної перевірки, зазначає таку підставу, як змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів
Таким чином посилання представників відповідача на те, що підставами для продовження фактичної перевірки слугувало те, що позивач протягом десятиденного терміну перевірки не надала необхідних документів по питанням, які перевіряються під час фактичної перевірки, не заслуговують уваги суду, оскільки така підстава для продовження фактичної перевірки взагалі відсутня у Податковому кодексі України.
Щодо вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомолення-рішення суд виходить з наступного.
Згідно акту фактичної перевірки від 01.03.2011 №0009/12/10/23/НОМЕР_1 податковим органом були встановлені порушення, серед яких, як зазначено в акті фактичної перевірки п.2.2 постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 «Про затвердженн Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі – Положення №637).
Так п.2.2 Положення №637 встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Ця норма має загальний характер та встановлює обов’язок підприємств (підприємців) здійснення обліку операцій з готівкою у відповідних книгах.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено наданими оригіналами, СПД ОСОБА_1 здійснює облік операцій з готівкою у книзі обліку прибутків і витрат підприємника, зареєстрованої в ДПІ у м.Первомайську 16.02.2009 за №8.
Посилання представників відповідача на порушення позивачем п.2.6 Положення №637 як на підставу для прийняття оскаржуваного повідолмення-рішення про застосування штрафних санкцій є незмістовними з наступних підстав.
Результати фактичної перевірки оформляються актом (довідкою) у порядку, визначеному п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.86.5 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Оприбуткування готівки — проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій
Як вбачається з акту фактичної перевірки податковим органом не було засвідчено факт порушення позивачем п.2.6 Положення №637, яка встановлює порядок оприбуткуванням готівки в касах.
Крім того, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що у відповідача не було підстав для прийняття наказу на проведення фактичної перевірки СПД ОСОБА_1, акт фактичної перевірки від 01.03.2011 №0009/12/10/23/НОМЕР_1 не може бути належним доказом порушення позивачем норм п.2.6 Положення №637, що стало підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000162303 про затосування штрафних санкцій.
Щодо вимог позивача в частині визнання неправомірною фактичну перевірку суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов’язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.
Таким чином, обраний спосіб захисту позивача шляхом визнання неправомірною фактичну перевірку не відповідає нормам КАС України.
Згідно з вимогами ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки позивач просить захистити права, порушенні податковим органом під час здійснення фактичної перевірки, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та з урахуванням обставин, встановлених під час розгляду справи визнати протиправними дії відповідача в частині проведення фактичної перевірки на підставі наказів, виданих за відсутністю підстав на її проведення.
Крім того, позивач у позовній заяві просив визнати незаконними накази та податкове повідомлення-рішення.
Вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання незаконними та скасування наказа на перевірку, податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Первомаську щодо провдення фактичної перевірки протиправними.
Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Первомайську №78 від 15.02.2011 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 15.02.2011 по 25.02.2011.
Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Первомайську №96 від 24.02.2011 про продовження строків фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 25.02.2011 по 01.03.2011.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000162303 про нарахування штрафних санкцій у сумі 6177,25 грн.
Стягнути на ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 26 липня 2011 року.
СуддяО.В. Ірметова