Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 липня 2011 року Справа № 2а-5693/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання Бойко В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – не прибув,
від відповідача – не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1436,80 грн.,
ВСТАНОВИВ:
05 липня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1736,80 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та взята на облік в УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області з 12.05.2010 року.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17, пункту 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця є календарний місяць. Відповідно до прикінцевих положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Так, відповідачем до УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області 23 березня 2011 року здано звіт за 2010 рік, розмір несплачених страхових внесків у 2010 році складає 1736,80 грн., внески нараховані до 01.01.2011, але станом на 01.01.2011 строк сплати даних платежів не настав, оскільки звіт подається страхувальником до органів ПФУ один раз на рік до 01 квітня року, наступного за звітним. Згідно з частиною 3 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-I Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога №Ф-566 від 06.05.20111 з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідачем вимога отримана не була, конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання», заборгованість до цього часу не погашена. Оскільки відповідач ухиляється від сплати заборгованості до Пенсійного фонду України, позивач просив стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1736,80 грн. у судовому порядку.
У судове засідання представник позивача не прибув, 20.07.2011 надіслав на адресу суду клопотання №14153/09-14/1 від 18.07.2011 про розгляд справи за його відсутності. Також, 22.07.2011 поштою на адресу суду від надіслав заяву №14194/09-14/1 від 19.07.2011 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1436,80 грн. з урахуванням часткового погашення останнім коштів у сумі 300,00 грн., на підтвердження вказаної обставини надав довідку б/н про те, що станом на 18.07.2011 по вимозі Ф-566/1 від 05.05.2011 заборгованість СПД ОСОБА_1 становить 1436,80 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 прийнято заяву УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області №14194/09-14/1 від 19.07.2011 про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення”Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення”Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 06.02.1995 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області (аркуш справи 4), про що 12.05.2010 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №1 за реєстраційним номером 2 383 017 0000 007887 (аркуш справи 9), відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідач є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинна нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями зі сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є календарний місяць.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення”Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(в редаціїї Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. З огляду на розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для даної категорії осіб становить в липні-вересні по 294,82 грн., жовтні-листопаді по 301,12 грн. і у грудні - 306,10 грн. щомісяця.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно звіту від 23 березня 2011 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка обрала особливий спосіб оподаткування (фіксований податок) та сплачувала страхові внески відповідно до підпункту 4 пункту 8 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”), нараховано страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1840,80 грн. (аркуш справи 6).
Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни повністю не сплачена, внаслідок чого за ним рахувалася заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік у розмірі 1736,80 грн., однак, з урахуванням часткового погашення коштів у сумі 300,00 грн., залишок заборгованості складає 1436,80 грн., що підтверджується довідкою відділу обліку надходження платежів УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області б/н та розрахунком суми позову (аркуші справи 21,22).
Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивачем відповідачу була надіслана вимога від 06 травня 2011 року № Ф-566 про сплату боргу на суму 1736,80 грн. Вказана вимога відповідачем отримана не була, конверт повернувся з відміткою «за закінченням термін зберігання» (аркуші справи 7,8).
На час розгляду справи даних про оскарження позивачем зазначеної вимоги в судовому порядку, або про її узгодження з УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області у суду не має.
Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік у загальному розмірі 1436,80 грн. не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 28 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 14, 15, 17, 18, 20, 106, підпунктом 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення”Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1436,80 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою:АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400 Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченко,9; р/р 25605301738 в ЛОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 304665, код 21792459) недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1436,80 грн. (одна тисяча чотириста тридцять шість гривень 80 копійок).
< Текст >
СуддяО.О. Цицюра