Категорія №9
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 липня 2011 року Справа № 2а-1719/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Писаренко К.В.,
за участю сторін:
представника позивача: Мусюра Г.О.,
представника відповідача: Чумак І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Луганського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про зобов’язання виконати п. 3 вимоги від 09.07.2010 № 12-08-14-14/6699, -
ВСТАНОВИВ:
25.02.2011 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Луганського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про зобов’язання виконати п. 3 вимоги від 09.07.2010 № 12-08-14-14/6699.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відділом інспектування органів державної влади Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на виконання п. 2.34 Плану роботи на 2 квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності у Луганському слідчому ізоляторі Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області за період з 01.01.2008 по 01.04.2010, за результатами якої складено акт від 25.06.2010 № 08-21/012, який було підписано без зауважень.
Проведеною перевіркою було встановлено порушення з боку відповідача фінансової дисципліни на суму 1483581, 93 грн., з яких не відшкодовано залишається сума у розмірі 411 879, 49 грн., а саме: зайво нарахована та сплачена надбавка за безперервну службу до тарифних ставок у розмірі 269 806,36 грн. та надбавка за вислугу років особам рядового і начальницького складу на суму 16 658,97 грн., а також не зроблені відповідні коригуючи бухгалтерські проведення з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування на суму 119 855,40 грн. та 5 558,76 грн.
Просить суд зобов’язати Луганський слідчий ізолятор Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області виконати п. 3 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 09.07.2010 № 12-08-14-14/6699 про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії, в частині відшкодування виявлених фінансових порушень на загальну суму 411 879,00 грн., а саме: зайво нараховану та сплачену надбавку за безперервну службу до тарифних ставок у розмірі 269 806,36 грн. та надбавку за вислугу років особам рядового і начальницького складу на суму 16 658,97 грн., а також не зроблені відповідні коригуючи бухгалтерські проведення з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування на суму 119 855,40 грн. та 5 558,76 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічно, викладеним у позові, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» накази центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань є обов’язковими для виконання Луганського СІЗО, не залежно від того чи пройшли вони реєстрацію у Мінюсті України. Тому надбавку за безперервну службу до тарифних ставок у розмірі СІЗО виплачувало на підставі Наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 за № 98. Крім того, зазначена надбавка виплачувалась на підставі п. 5 статті 51 Бюджетного кодексу України в межах асигнувань відповідно до кошторису.
Щодо надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу, які навчалися у цивільних вищих навчальних закладах, то дана надбавка виплачувалась на підставі листа Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 23.12.2004 за № 9/2-5259/Г та листа МВС України від 23.07.2004 за № 8843/Лб.
Крім того, відповідно до Наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 253 від 19.07.2010 внесено зміни до наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 224 від 04.12.2004,яким встановлено, що обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу здійснюється відповідно до п. 1, 2 постанови КМУ від 17.07.1992 за № 393.
Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно ч.5 ст.2 зазначеного Закону, інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно зі ст. 10 Закону України, Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:
- перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У відповідності зі ст. 15 Закону, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20 квітня 2006 року визначено процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.
Згідно п.2 Порядку, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до п.п.45-46 Порядку, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Згідно п.50 Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення:
- притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;
- звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;
- застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що позивачем була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності у Луганському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області за період з 01.01.2008 по 01.04.2010.
За результатами ревізії було складено акт ревізії від 25.06.2010 № 08-21/012, який було підписано з боку відповідача без заперечень ( а.с. 8-41).
Ревізією було встановлено, що протягом періоду з 01.01.2008 по 31.03.2010 здійснювалось нарахування та виплата надбавки за безперервну роботу до тарифних ставок працівникам установи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу на підставі Наказу УДДУПВП від 24.05.2000 № 98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи».
Таким чином, в порушення вимог статті 98 Кодексу законів про працю України, пункту 5 Постанови № 1298 за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 працівникам установи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, безпідставно виплачено надбавку за безперервну роботу до тарифних ставок на суму 269806, 36 грн. та в наслідок чого зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 119855, 40 грн. (а.с. 21).
Крім того, ревізією встановлено, що при обчислені періодів служби особам начальницького складу Луганського СІЗО додавалися періоди навчання у цивільних вищих навчальних закладах, які не входять до складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Таким чином, в порушення вимог п. 2 статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», п. 2 Інструкції УДДУПВП № 224 за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 особам начальницького складу установи зайво виплачено надбавки за вислугу років на загальну суму 16658, 97 грн. та зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 5558, 76 грн. (а.с. 23).
За наслідками ревізії відповідачу було спрямовано вимогу від 09.07.2010 за № 12-08-14-14/6699 (а.с. 65-68) щодо усунення виявлених порушень.
На час звернення до суду відповідач не виконав вимоги позивача по усуненню порушень і не вжив заходів для відшкодування збитків на загальну суму 411 879,00 грн.
Пунктом 1 «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.1992 року № 393 (далі – Порядок № 393), визначено перелік робіт, які зараховуються до стажу і серед якого відсутнє навчання у цивільних навчальних закладах.
Відповідно до п. 2 Порядку № 393 час навчання у цивільних вузах зараховується до вислуги років додатково лише при призначенні пенсії згідно з п. а ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Таким чином, включення відповідачем при виплаті надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу періоду навчання у цивільних навчальних закладах є неправомірним, а тому вимога позивача в цій частині є обґрунтованою.
Стосовно нарахування та виплати відсоткової надбавки за вислугу років (безперервну роботу) у загальній сумі працівникам відповідача, які не належать до військовослужбовців та не є державними службовцями, суд вважає незаконними дії відповідача в цій частині, оскільки такі виплати також не передбачені Постановою КМУ від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».
Крім того, суд зазначає, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, залишеною без змін Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2011, позовні вимоги Луганського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування п. 3 вимоги від 09.07.2010 № 12-08-14-14/6699 в частині відшкодування 269806, 36 грн. залишено без розгляду у зв’язку з пропуском звернення до суду.
Таким чином, правомірність вимоги позивача у передбаченому законом порядку відповідачем є не оскарженою, а тому вимога позивача про усунення виявлених порушень є чинною та такою, що підлягає виконанню.
Щодо доводів відповідача про те, що при виплаті заробітної плати він керувався наказами вищестоящих установ, що суперечили діючим нормативним актам, суд до уваги не приймає, оскільки органи державної влади повинні діяти виключно на підставі вимог законодавства, а наявність відомчих наказів, що суперечать діючому законодавству, не може надавати діям відповідача ознак правомірності.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що позивачем було доведено законність та правомірність прийняття п. 3 вимоги щодо усунення виявлених порушень від 09.07.2010 № 12-08-14-14/6699 на суму 411 879,00 грн., а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Луганського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про зобов’язання виконати п. 3 вимоги від 09.07.2010 № 12-08-14-14/6699 задовольнити.
Зобов’язати Луганський слідчий ізолятор Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області виконати п. 3 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 09.07.2010 № 12-08-14-14/6699 про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії, в частині відшкодування виявлених фінансових порушень на загальну суму 411 879,00 грн., а саме: зайво нараховану та сплачену надбавку за безперервну службу до тарифних ставок у розмірі 269 806,36 грн. та надбавку за вислугу років особам рядового і начальницького складу на суму 16 658,97 грн., а також не зроблені відповідні коригуючи бухгалтерські проведення з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування на суму 119 855,40 грн. та 5 558,76 грн. відповідно.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 26 липня 2011 року
СуддяН.В. Кравцова