Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 липня 2011 р. справа № 2а/0570/6542/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі < Призвище секретаря >
при секретарі Полежай Ю.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії, -
за участю:
представника відповідача ОСОБА_2, діє за довіреністю від 18.08.2010,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії.
Позивач вимоги мотивує тим, що з 1991 по 2007 рік проходив службу в ОВС, з якої звільнений через хворобу, отримавши 2 групу інвалідності. Позивач зазначає, що одноразову грошову допомогу ГУМВСУ в Донецькій області сплачена не була, чим порушено ст.23 Закону України «Про міліцію», постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції. Відповідно до довідки, наданої відповідачем, грошове забезпечення позивача складає 832 грн., тому розмір не виплаченої допомоги складає 39936 грн., який розрахований, виходячи з розміру грошового забезпечення, що помножений на 48 місяців, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707.
Позивач просив зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 39936 грн.
До судового засідання 18.07.2011 року позивач не з’явився, однак впродовж розгляду справи позивач заявлені вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечувала, пояснивши, що не заперечує проти законності вимог позивача про стягнення одноразової грошової допомоги, однак не погоджується з визначеним позивачем її розміром. Так, представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 при звільненні займав посаду начальника сектора «А» БОРР ГУМВСУ в Донецькій області, посадовий оклад якої складає 130 грн., тому, виходячи з зазначеного розміру посадового окладу, грошове забезпечення складає 676,00 грн. з наведеного виходить, що фактичний розмір допомоги, що підлягає виплаті позивачу, становить 31756,80 грн., з урахуванням раніше виплаченої суми 691,20 грн.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлена 80 % ступінь втрати професійної працездатності та встановлена 2 група інвалідності.
Частиною шостою ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.90 р. № 565-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 565-XII) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
При цьому згідно з частиною першою ст. 24 цього Закону фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції» від 12.05.2007 р. № 707 встановлено, що одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Разом з тим, як зазначає позивач та не заперечується представником позивача, одноразова грошова допомога позивачу до теперішнього часу не сплачена.
Позивач наполягає на тому, що одноразова грошова допомога, на яку він має право у зв’язку з отриманням інвалідності, до теперішнього часу відповідачем не виплачена, та надає при цьому розрахунок несплаченої одноразової грошової допомоги, який складає 39936 грн.
Відповідач, в свою чергу, у письмових запереченнях та у наданих поясненнях у судовому засіданні не заперечує права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, однак не погоджується з розрахунком, що здійснений позивачем. Так, відповідачем наданий розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_4 за спірний період, відповідно до якого на користь позивача підлягає відшкодуванню 10451,93 грн.
З висновку про призначення одноразової грошової допомоги пенсіонеру міліції в разі встановлення інвалідності згідно із Законом Країни «Про міліцію», що затверджений 25.06.2011 року, вбачається, що ОСОБА_1 призначена одноразова грошова допомога у сумі 32448,00 грн., з урахуванням раніше виплаченої суми 691,20 грн., розмір допомоги до виплати складає 31756,80 грн.
Суд не погоджується з розрахунком розміру одноразової грошової допомоги в сумі 39936 грн., що здійснений позивачем, з огляду на наступне.
Так, з довідки від 15.12.2010року, що надана відповідачем, грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги становить 676,00 грн., яке розраховано наступним чином: посадовий оклад-130 грн.; оклад за спеціальним званням-130 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років-78 грн.; відсоткова надбавка-338 грн.
Позивач, в свою чергу, при здійсненні розрахунку виходив з того, що грошове забезпечення розраховано виходячи з посадового окладу в розмірі 190 грн.
Разом з тим, з витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 26.04.2007 року №175 о/с вбачається, що ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектора «А» бюро оперативно-розшукової роботи при УБНОН ГУМВС області, встановивши посадовий оклад у розмірі 130 грн. зазначені відомості щодо розміру посадового окладу позивача підтверджуються також довідкою від 15.07.2011 року за №14/835, що надана представником відповідача на вимогу суду.
З наведеного виходить, що грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги необхідно розраховувати виходячи з розміру посадового окладу позивача, який становить 130 грн.
Таким чином, одноразова грошова допомога, що підлягає виплаті на користь позивача, складає 32448,00 грн., однак, з урахуванням раніше виплаченої суми 691,20 грн., розмір допомоги до виплати позивачу становить 31756,80 грн.
Ухвалюючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на одноразову грошову допомогу, набуте в тому числі при проходженні служби в органах внутрішніх справ, не може бути звужене чи скасоване. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 31756,80 грн.
Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 31756,80 грн.
В задоволені іншої частини позову – відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 18 липня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 22 липня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.