Категорія №10.3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 липня 2011 року Справа № 2а-5506/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - юрисконсульт 1-ої категорії відділу правової роботи
ОСОБА_1 (довіреність від 10.06.2011 № 03-06/1070)
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011 № 4/3)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до приватного підприємств «Луганська бісквітна фабрика»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій,
ВСТАНОВИВ:
29 червня 2011 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 30733,32 грн. та пені у розмірі 4557,80 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
В порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2009 році на підприємстві приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» працювало два інваліда при нормативі шість робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач до 15 квітня 2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 30733,32 грн. за 4 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 4557,80 грн.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач заявою від 15 липня 2011 року б/н адміністративний позов визнав у повному обсязі (арк. справи 33). Крім того, приватне підприємство „Луганська бісквітна фабрика” зазначила, що в провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 2а-5501/11/1270 про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за 2010 рік. Стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік та за 2010 рік призведе до повної зупинки підприємства через відсутність обігових засобів, у зв’язку з чим приватне підприємство „Луганська бісквітна фабрика” просить встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення суми заборгованості строком на шість місяців.
У судовому засіданні представник відповідача позов визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовій заяві від 15 липня 2011 року б/н.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону. У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.
Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).
З огляду на викладене та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3, пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:
а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;
б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;
г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;
д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 16 листопада 2010 року у відповідності з графіком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю на ІV квартал 2010 року на підставі наказу від 24 вересня 2010 року № 25 про проведення планових перевірок підприємств та направлення фахівців для проведення перевірки приватного підприємства „Луганська бісквітна фабрика” від 16 листопада 2010 року № 1-12/3047 працівниками Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства „Луганська бісквітна фабрика” на предмет виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік, за результатами якої складено акт за № 220 (арк. справи 7, 23, 24-24а, 25).
Перевіркою встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, – 141 особа; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 2 особи; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 6 осіб; фонд оплати праці штатних працівників – 1259,6 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника – 8933,32 грн.; нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів – 35733,32 грн. Висновок перевірки – відповідно до вимог статей 19, 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 4 % норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не виконаний. Нарахована адміністративно-господарська санкція станом на 16 листопада 2010 року у розмірі 35733,32 грн. підприємством самостійно не сплачена (арк. справи 6, 7).
Листом від 08 липня 2011 року за № 1/07-2582 Луганський міський центр зайнятості на судовий запит Луганського окружного адміністративного суду повідомив, що приватне підприємство „Луганська бісквітна фабрика” у 2009 році інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для осіб з обмеженими фізичними можливостями не надавало (арк. справи 12, 28).
Вищезазначене свідчить, що відповідачем у 2009 році не виділялись та не створювались робочі місця для працевлаштування інвалідів і не вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів на посади у підприємстві, що є порушенням вимог статті 18 та статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) і підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
За розрахунком позивача (арк. справи 6) відповідач повинен був працевлаштувати у 2009 році 6 інвалідів (4 % норматив при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу, – 141 особа), фактично не працевлаштовано чотири інваліда, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за 4 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів за 2009 рік в сумі 35733,32 грн., з урахуванням часткової сплати в сумі 5000,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій складає 30733,32 грн. (4 незайняті інвалідами робочі місця х 8933,33 грн. – середня річна заробітна плата штатного працівника – 5000,00 грн. сплачена заборгованість).
У відповідності із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 106 календарних дня відповідачу нарахована пеня в сумі 4557,80 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів не сплатив, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 30733,32 грн. та 4557,80 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
З урахуванням клопотання відповідача та наданих на підтвердження скрутного фінансового становища доказів (арк. справи 37, 38-39, 40-43, 44-47, 48-49, 50-52, 53-55, 56-57, 58, 59-61), з метою запобігання спричиненню негативних наслідків для здійснення господарської діяльності відповідача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановити спосіб та порядок виконання даного судового рішення шляхом розстрочення приватному підприємству „Луганська бісквітна фабрика” сплати заборгованості з адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пені в загальному розмірі 35291,12 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті дев’яносто одна гривня дванадцять копійок) на шість місяців, починаючи з серпня 2011 року по січень 2012 року включно, визначивши до сплати до 30 числа кожного місяця 5881,85 грн. (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят п’ять копійок), крім січня 2012 року, в якому до сплати підлягає 5881,87 грн. (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят сім копійок).
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 15 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 липня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємств «Луганська бісквітна фабрика» (ідентифікаційний код 13383764, місцезнаходження: 91011, м. Луганськ, вул. Звейнека, буд. 31) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31218230700006 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач – УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код одержувача 24046582, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 30733,32 грн. (тридцять тисяч сімсот тридцять три гривні тридцять дві копійки) та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 4557,80 грн. (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят сім гривень вісімдесят копійок).
Розстрочити приватному підприємству «Луганська бісквітна фабрика» (ідентифікаційний код 13383764) сплату заборгованості з адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пені в загальному розмірі 35291,12 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті дев’яносто одна гривня дванадцять копійок) на шість місяців, починаючи з серпня 2011 року по січень 2012 року включно, визначивши до сплати до 30 числа кожного місяця 5881,85 грн. (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят п’ять копійок), крім січня 2012 року, в якому до сплати підлягає 5881,87 грн. (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят сім копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 липня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська