ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 р.                                                                                    № 2а-5885/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді                                                              Костів М.В.

при секретарі судового засідання                                      Ткач Б.В.

з участю представників:

від позивача : Гузій А.Р.;

від відповідача : не з’явилися,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Плаза-Львів”  до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 20.08.2010 р. №000146230210/0/21901 по податку на додану вартість на суму 146859 грн., з яких 97906 грн. –основний платіж, 48953 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 20.08.2010 р. №000145230210/0/21902 по податку на прибуток на суму 114574,80 грн. штрафу; від 20.10.2010 р. №0001702302/0/28406 по податку на прибуток на суму 70092 грн. штрафу; від 11.11.2010 р. №0001462302/1/30835 по податку на додану вартість на суму 146859 грн., з яких 97906 грн. –основний платіж, 48953 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 11.11.2010 р. №0001452302/1/30834 по податку на прибуток на суму 114574,80 грн. штрафу,

встановив:

          Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Плаза-Львів”, м. Львів, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, м. Львів, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 20.08.2010 р. №000146230210/0/21901 по податку на додану вартість на суму 146859 грн., з яких 97906 грн. –основний платіж, 48953 грн. – штрафні (фінансові) санкції; від 20.08.2010 р. №000145230210/0/21902 по податку на прибуток на суму 114574,80 грн. штрафу; від 20.10.2010 р. №0001702302/0/28406 по податку на прибуток на суму 70092 грн. штрафу; від 11.11.2010 р. №0001462302/1/30835 по податку на додану вартість на суму 146859 грн., з яких 97906 грн. –основний платіж, 48953 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 11.11.2010 р. №0001452302/1/30834 по податку на прибуток на суму 114574,80 грн. штрафу.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 14.06.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, помилково вважаючи, що послуги, отримані позивачем на підставі договорів від ТзОВ “Редстоун Україна”, не підтверджені первинними документами та не мають зв’язку із господарською діяльністю позивача. Посилається на фактичне виконання умов договорів, отримання позивачем результату і сплати податку на додану вартість в ціні робіт. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на відсутність документів, передбачених договорами, які б підтверджували фактичне їх виконання, відсутність повної інформації про зміст господарської операції в актах виконаних робіт. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, що підтверджується актом від 29.07.2010 р. №1941/23-2/34668570 “Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ “Плаза Львів” 34668570 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р.” та доповненням до нього. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 5.2.1., 5.3.9. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток всього в сумі 2992416 грн., у т.ч. за 4 кв. 2009 р. в сумі 1846667 грн., за 1 кв. 2010 р. –2992416 грн. та занижено податок на прибуток за 3 кв. 2009 р. в сумі 286437 грн.; порушення ст. ст. 7.4.1., 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 494084,90 грн., занижено податок на додану вартість в сумі 97906 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. У відповідності до доповнення до акту відповідачем констатовано, що внаслідок наведених порушень було завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 2992416 грн. та занижено податок на прибуток за 3 кв. 2009 р. в сумі 461667 грн.; завищення суми податкового кредиту в сумі 494084 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість  на суму 97906 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі вказаного акта перевірки, з урахуванням поданих позивачем скарг, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.08.2010 р. №000146230210/0/21901 по податку на додану вартість на суму 146859 грн., з яких 97906 грн. –основний платіж, 48953 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 20.08.2010 р. №000145230210/0/21902 по податку на прибуток на суму 114574,80 грн. штрафу; від 20.10.2010 р. №0001702302/0/28406 по податку на прибуток на суму 70092 грн. штрафу; від 11.11.2010 р. №0001462302/1/30835 по податку на додану вартість на суму 146859 грн., з яких 97906 грн. –основний платіж, 48953 грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 11.11.2010 р. №0001452302/1/30834 по податку на прибуток на суму 114574,80 грн. штрафу.

Як вбачається зі змісту акту, такі висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу обліку господарських операцій позивача з ТзОВ “Редстоун Укаїна”.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТзОВ “Редстоун Україна” (виконавець) 01.08.2008 р. та 01.02.2009 р. були укладені договори №01-08/РЕ та 01-02/РЕ про надання послуг з подібними умовами, відповідно до яких виконавець зобов’язався за завданням замовника надати консультаційні послуги та послуги з супроводу господарської діяльності замовника, а замовник зобов’язався їх оплатити (п. 1.1.). Ці послуги включають усне та письмове консультування замовника з питань його господарської діяльності, розробку та складання договорів та іншої документації, супровід укладених договорів, представництво інтересів замовника, подання від його імені необхідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, договори фактично виконувались сторонами, що підтверджується. Зокрема, актами здачі-прийняття робіт, актами прийому-передачі наданих послуг, виписками телефонних розмов між сторонами договору, рахунками, доказами листування, розшифровками до актів прийому-передачі наданих послуг. На недійсність вказаних договорів відповідач не посилався, така обставина з матеріалів справи не вбачається.

Посилання відповідача на недостатню інформацію, вміщену в актах приймання-передачі наданих послуг та, відповідно, не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій первинною документацією, відсутність зв’язку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача, не знаходить підтвердження в матеріалах справи. Натомість, з актів та розшифровок до них вбачається, що характер наданих послуг безпосередньо використовувався позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобов’язань встановленим вимогам відповідають. Законодавство не встановлює обов’язку сторін формулювати ці положення у певний спосіб.

Згідно п 2.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до компетенції контролюючих органів віднесено право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 чинного на момент проведення перевірки, а саме пп. 2.4.1, 2.4.2 п. 2.4, у висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Відповідно до п. 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка тощо). Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 р. № 584. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час існування відповідних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп..5.2.1 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (зарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуюче вищевикладене, позивач підставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з контрагентами.

Згідно із п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. При цьому, матеріали справи свідчать, що придбані послуги були фактично отримані позивачем та використані у власній господарській діяльності.

Згідно із п. 5.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. З урахуванням наведеного, позивач підставно включив понесені ним по оспорюваній операції витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування —це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності —зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника від’ємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкові накладні, платіжні документи є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість  до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.           Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.           Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 20.08.2010 р. №000146230210/0/21901; від 20.08.2010 р. №000145230210/0/21902; від 20.10.2010 р. №0001702302/0/28406; від 11.11.2010 р. №0001462302/1/30835; від 11.11.2010 р. №0001452302/1/30834.

3.          Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Плаза-Львів” (79054, м. Львів, вул. Любінська 114)  3,40 грн. судового збору.

          Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом   десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом   десяти днів з дня отримання копії постанови.

         Суддя                                                                                          Костів М.В.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 28.07.2011 року.